Формування позитивної мотивації до самостійних занять фізичною культурою

Формування мотивації є складним та багатогранним процесом. Для розуміння, яким чином правильно побудувати систему стійкої мотивації в учнів до занять фізичною культурою та спортом, необхідно, перш за все, зрозуміти ставлення учнів до даного виду діяльності, вивчити мотиви, що спонукають до фізичної активності. Мотиви до занять фізичною культурою можуть бути пов’язані з процесом діяльності та з її результатом. У першому випадку учень задовольняє потребу у руховій активності, в отриманні вражень від суперництва (почуття азарту, радість перемоги), в іншому – він може прагнути до здобуття таких результатів: – самовдосконалення (покращання тілесної статури, розвиток фізичних і психічних якостей, зміцнення здоров’я); – самовираження і самоствердження (бути не гіршим за інших, стати привабливим для протилежної статі тощо); – задоволення духовних потреб (через спілкування з товаришами, почуття приналежності до колективу тощо).

Однією з важливих передумов формування в учнів стійкої мотивації до фізичної культури та спорту є усвідомлена потреба в самостійних систематичних заняттях, тобто сформованість звички до фізичних навантажень, активної рухової діяльності. Психолог С. Рубінштейн визначає звичку як дію і вчинки, виконання яких стало для особистості потребою. Звичка формується в результаті багатократного тривалого вдавання до певних дій чи форм поведінки. Саме тому її вироблення проходить ряд етапів, кожний з яких повинен бути організаційно забезпечений вчителем фізичної культури. Розглянемо більш детально ці етапи:

1) етап формування позитивного ставлення до фізичної культури (вчитель повинен постійно підкреслювати позитивну роль занять фізичними вправами у розвитку особистості та укріпленні фізичного стану в цілому);

 2) етап формування бажання в учнів самостійно займатися фізичною культурою (намір повинен стати стрижнем, внутрішньою підготовкою до дії чи вчинка);

3) етап здійснення учнями наміру самостійно займатися фізичною культурою (на даному етапі необхідно створити відповідні умови для самостійного виконання учнями фізичних вправ, а саме: розробка режиму дня, знайомство з комплексом вправ, які будуть виконуватися вдома самостійно тощо);

4) етап перетворення бажання учнів регулярно та самостійно займатися фізичним розвитком у звичку.

Суттєвими педагогічними умовами, що сприяють підтримці і розвитку глибокого стійкого інтересу школярів до занять фізичною культурою є:

-різноманітність засобів, методів, способів організації учнів на уроках; застосування ігрового та змагального методів на етапі вдосконалення вивчених рухів;

-забезпечення ясного, точного, глибокого розуміння учнями значення кожної навчальної теми, розділу програми;

-постановка конкретних посильних для учнів завдань навчання і тренування; використання нестандартного інвентарю та обладнання;

-спонукання учнів до самостійних занять фізичними вправами у позаурочний час, застосовуючи систему заохочень та ін.

Інтерес до фізичної культури проходить через опанування знаннями, уміннями та навичками фізичних вправ, спортивних ігор, що задовольняють потреби, відповідають мотивам, створюють позитивний настрій. Позитивний інтерес до занять фізичною культурою визначається як пізнавальна форма спрямованості особистості на предмет пізнання (соціокультурний досвід із фізичного розвитку й удосконалення людини, можливості власного фізичного самовдосконалення в тісному зв’язку з духовною культурою)

Розглянемо провідні фактори, що, на нашу думку, стимулюватимуть в учнів інтерес та мотивацію до занять фізичною культурою. Перш за все, це покращення якості та змісту занять з фізичної культури, педагогічні дії щодо максимального поєднання суб’єктивних бажань учнів з об’єктивними завданнями фізичного виховання. Звичайно, провідна роль у цьому відводиться вчителю. Саме від ефективності й цілеспрямованості занять, індивідуального підходу, особистості педагога, його зацікавленості в роботі, динамічності, емоційності залежить рівень мотивації учнів.

Наступним фактором визначаємо забезпечення занять. В тому числі- наявність якісного спортивного інвентарю, покращення умов проведення занять, зустрічі з видатними спортсменами міста, успішними та відомими представниками громади, тренерами, журналістами, блогерами, тощо. 

Важливе значення у формуванні в учнів мотивації до занять з фізичної культури відводиться  масовим заходам, оскільки відомим є факт, що змагання є необхідною умовою існування і розвитку спортивної діяльності.

Для розвитку інтересу до занять із фізичної культури актуальні такі способи:

1. Новизна навчального матеріалу; використання яскравих прикладів і фактів у процесі викладу нового матеріалу, історизм, показ практичного застосування знань у зв’язку із життєвими планами й орієнтаціями учнів тощо.

2. Використання нових і нетрадиційних форм навчання: проблемне навчання; евристичне навчання; застосування мультимедіа-систем; використання інтерактивних комп’ютерних технологій тощо.

3. Взаємонавчання: рецензування відповідей товаришів; допомога слабшим учням тощо.

4. Участь у дискусіях та обговореннях: відстоювання власної думки; постановка запитань до своїх товаришів й учителів фізичної культури; аналіз особистих пізнавальних і практичних дій тощо.

Якщо розглядати процес формування мотивації до занять фізичною культурою у віковому розрізі, то у молодшому шкільному віці складаються передумови для формування мотивації досягнення успіху. З цим пов'язано два різних мотиви: мотив досягнення успіху та запобігання невдач. Саме цей вік є найбільш сприятливим для закріплення мотиву досягнення успіху як однієї зі складових позитивної мотивації до занять фізичною культурою. Для молодшого школяра характерною є потреба у руховій, емоційній активності у самовираженні та спілкуванні, тому вчитель фізичної культури, задовольняючи дані потреби, формує позитивну, стійку мотивацію до занять фізичною культурою. Що стосується старшого шкільного віку, необхідно розвивати новий пізнавальний мотив – самоосвіту, формувати соціальні позиційні мотиви, що полягають у переконанні учнів у перевагах здорового способу життя. Основним фактором збереження здоров’я є фізична активність, яка здійснює вплив на діяльність, ціннісні орієнтації, модель поведінки особистості.

І вчителю варто враховувати одну важливу обставину-підставою того навіщо дитина йде до школи не є пізнавальний інтерес, у нього ще не сформована навчальна потреба. Майбутнього учня  цікавить нова соціальна роль - бути школярем. Дитину манить до школи не вчення, а бажання стати успішною, з його точки зору, людиною.

Використані джерела:

http://pedpsy.duan.edu.ua/images/PDF/2016/2/17.pdf

https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/3c0b65625a3ac69a5c43a89421316c27_0.html

http://www.pdaa.edu.ua/np/pdf2/5.pdf