понедельник, 26 октября 2020 г.

Т'mistechko #5

22.10.2020 в рамках роботи комплексного Tрансфер-містечка №5 на майданчиках ТСШ №3 відбулось заняття вчителів фізичної культури в організаційно-діяльнісній підлокації на тему:

 "Сучасні форми рухової активності як індикатори якості навчання учня".



Учасники розглядали варіанти оцінки власних здібностей та визначали потребу удосконалення вмінь і навичок, виконуючи практичні завдання, що містять нетрадиційні, малознайомі види рухової активності. 


В ході роботи визначено, що на етапі самооцінювання і самоаналізу сучасні форми рухової активності можуть служити якісними показниками дефіциту вмінь вчителя фізичної культури. 



Учасники заходу виражають подяку за гостинність і безцінний досвід кафедрі фізичної культури Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів  №3 з поглибленим вивченням іноземних мов:

Бенцалу Любомиру,

Булич Лілії,

Стасюку Андрію

 Романишин Юлії.



 

среда, 16 сентября 2020 г.

Методичні рекомендації щодо викладання фізичної культури у 2020-2021 навчальному році

 

Фізична культура

Гуманізація вітчизняної освіти в умовах перспективної євроінтеграції,

здійснюваних в Україні соціально-економічних реформ висуває як пріоритетне завдання виховання життєздатної особистості, зорієнтованої на кращі світові та європейські цінності, основоположними з яких є життя людини, праця, здоров’я, культурні й національні традиції тощо.

Здоров’я дитини - це стан її повного фізичного, душевного та соціального

благополуччя. Саме тому питання збереження і зміцнення здоров’я дитини належить до стратегічних завдань суспільства.

Фізична культура як складова загальної культури, закладає основи

збереження здоров’я та розвитку всіх його складових, використовує

комплексний підхід до формування розумових та фізичних якостей і навичок, удосконалює фізичну та психологічну підготовку до активної життєдіяльності, формує пріоритети оздоровчої спрямованості фізичних вправ та забезпечує загальний культурний розвиток особистості.

Мета фізичної культури реалізовується комплексом таких навчальних, оздоровчих і виховних завдань:

- формування загальних уявлень про фізичну культуру, її значення в житті

людини, збереження та зміцнення здоров’я, фізичного розвитку;

- розширення рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво

необхідних рухових дій, використання їх у повсякденній та ігровій діяльності;

- розширення функціональних можливостей організму дитини через

цілеспрямований розвиток основних фізичних якостей і природних здібностей;

- формування ціннісних орієнтацій щодо використання фізичних вправ як

одного з головних чинників здорового способу життя;

- формування практичних навичок для самостійних занять фізичними

вправами та проведення активного відпочинку;

- формування високих моральних якостей.

Внесок навчального предмета  у формування ключових компетентностей:

1. Розв’язувати проблемні завдання у сфері фізичної культури і спорту;

досягати конкретних цілей у фізичному самовдосконаленні; розробляти

індивідуальні оздоровчі програми з урахуванням власних можливостей, мотивів та потреб; шукати, аналізувати та систематизувати інформацію у сфері фізичної культури та спорту.

2. Правильно використовувати термінологічний апарат, спілкуватися в різних ситуаціях під час занять фізичною культурою і спортом українською мовою, за допомогою спілкування розв’язувати конфлікти, популяризувати ідеї фізичної культури і спорту мовними засобами.

3. Використовувати математичні методи під час занять фізичною культурою, для створення індивідуальних фізкультурно-оздоровчих програм, здійснення самооцінювання власного фізичного стану, вести рахунок при проведенні змагань у різних видах спорту, здійснювати підрахунок та аналізувати частоту серцевих скорочень у стані спокою та під час фізичних навантажень, розраховувати зусилля для досягнення мети, аналізуючи швидкість, відстань, траєкторію, тощо.

 4. Організовувати та здійснювати туристичні мандрівки; застосовувати інноваційні технології для покращення здоров’я; виконувати різні фізичні

вправи в умовах природного середовища, використовувати сили природи в процесі занять із фізичної культури.

 5.  Свідомо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших; організувати гру чи інший вид рухової діяльності, спілкуватися в різних ситуаціях фізкультурно-спортивної діяльності.

Зазначимо, що Інваріантна складова Типових освітніх програм, до якої

входить навчальний предмет «Фізична культура», сформована на державному рівні і є однаковою для всіх закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування та форми власності. Цими програмами для закладів загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році на вивчення предмета «Фізична культура» в інваріантній складовій передбачено:

• 5-9 класи - 3 год;

• 10 клас - 3 год;

• 11 клас - 3 год.

Профільний рівень:

• 10 клас - 6 год;

• 11 клас - 6 год.

Години фізичної культури передбачені усіма варіантами Типових освітніх програм закладів і мають фінансуватися та використовуватися в повному обсязі. Вони зазначаються в розкладі уроків, ураховуються в педагогічному

навантаженні вчителів. Розклад уроків повинен враховувати оптимальне

співвідношення навчального навантаження протягом тижня, а також доцільне чергування протягом дня і тижня предметів природничого і гуманітарного циклів з уроками мистецтва, технологій і фізичної культури. Під час складання розкладу навчальних занять не рекомендується здвоювати уроки фізичної культури або проводити їх два дні поспіль. Більшість уроків фізичної культури доцільно проводити на відкритому повітрі. Заняття з фізичної культури в закладах освіти проводяться вчителем фізичної культури або особою, яка має спеціальну освіту та кваліфікацію: тренер, керівник гуртка, групи, спортивної секції тощо.

         Опанування змісту фізичної культури як базового навчального предмета здійснюється за навчальними програмами, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Навчальні програми з фізичної культури для 5-9 та 10-11 класів побудовані за модульною системою і містять інваріантну (обов’язкову) (теоретико - методичні знання та загальна фізична підготовка) та варіативну складову яка складається з модулів. У зв’язку зі збільшенням кількості годин на викладання навчального предмета в 11 класі рекомендується збільшити кількість модулів для опанування учнями до 4.

Критеріями відбору варіативних модулів у навчальних програмах 5-9 та 10-11 класи є: наявність матеріально-технічної бази, регіональні спортивні традиції, кадрове забезпечення та бажання учнів. Бажання учнів визначається обов’язковим опитуванням. Перед початком навчального року шкільне методичне об’єднання розглядає вибір та розподіл варіативних модулів у кожному класі. Змістове наповнення предмета «Фізична культура» навчальний заклад формує самостійно з варіативних модулів. На їх опанування відводиться приблизно однакова кількість годин. Не виключається можливість мотивованого збільшення чи зменшення кількості годин на вивчення окремих модулів.

Сучасні стандарти освіти вимагають застосування компетентнісного підходу у навчанні, що передбачає використання навчальних засобів, які б виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну та розвивальну функції. З метою забезпечення мотивації уроки повинні бути різноманітними, насиченими, цікавими, нестандартними за формами організації навчання. Саме через компетентнісний підхід на уроках та у позаурочний час відбувається засвоєння основних умінь і навичок, що дає змогу забезпечити зростання показників фізичного розвитку, рухової підготовленості учнів. Успішне запровадження компетентнісного підходу у процесі планування уроків фізичної культуриздійснюється через різноманітні форми організації роботи з учнями.

 

Нині сучасні навчальні заклади шукають гнучкі форми організації навчання; урок не може лишатися незмінним, і шляхи його удосконалення дуже різноманітні. Нестандартні за формою, організацією та методикою проведення уроки більше подобаються учням.

     Сучасний урок - це перш за все урок, на якому створюються реальні умови для інтелектуального, соціального, морального ставлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями.

Уроки фізичної культури дуже часто називають уроками здоров’я. Це найефективніший спосіб загартування організму учнів, укріплення здоров’я, підвищення працездатності, вироблення вольових і фізичних якостей - всього, що так необхідно сьогодні учням, що якнайкраще сприяє підготовці їх до життя.

Сучасний урок фізичної культури вимагає:

- застосування елементів інноваційних методів навчання;

- забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої, розвивальної спрямованості;

- формування в учнів умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами;

- використання диференційованого підходу до організації навчально - виховного процесу з урахування індивідуальних особливостей здоров’я і фізичної підготовки учнів.

 

Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій, до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання. Безперечно, основною формою роботи вчителя щодо залучення дітей до систематичних занять фізичною культурою та спортом є УРОК фізичної культури.

Під час уроку можна використовувати такі сучасні форми.

Освітні технології:

- групової навчальної діяльності учнів;

- дрібногрупової навчальної діяльності;

- колового тренування;

- парні форми;

Виховні технології:

- технологія колективного творчого виховання;

- педагогічна технологія «Створення ситуації успіху».

Також можна застосовувати інтерактивні методи навчання і виховання:

- займи позицію;

- навчаючи учусь.

Ці освітні технології та інтерактивні методи навчання сприятимуть кращому розумінню учнями навчального матеріалу, підвищенню рівня знань з предмета «Фізична культура», а також бажання учнів поліпшувати свої спортивні досягнення. Якщо кожен свій крок учитель звірятиме за єдиним орієнтиром: чи добре учням, чи корисна для них його робота, чи полегшує він життя своїм вихованцям чи, навпаки, ускладнює. Піклування про зміцнення здоров'я дітей - справа великої державної ваги. Вся повнота відповідальності за гармонійне виховання підростаючого покоління лягає на сім'ю і вчителів. Від того, як ставляться до фізичного виховання батьки і заклад освіти, багато в чому залежить і відношення до цього предмета дітей.

При оцінюванні необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів: рівень його здоров’я, розвитку фізичних якостей, морфологічна будова тіла, зріст, маса тощо, його старанність, ставлення до уроку, бажання чи не бажання займатися. 

Учитель фізичної культури має чітко усвідомлювати, що його першочергове завдання - всебічна фізкультурна освіта учнів. А робота, пов’язана з фізичним навантаженням, над удосконаленням рухових якостей та організму в цілому — це глибоко особистісна, індивідуальна діяльність, що торкається внутрішніх, глибинних фізіологічних і психічних процесів особистості. Тому її треба проводити дуже обережно, із знанням справи, без будь якого тиску, за спільної згоди і зацікавленості учнів і вчителя, розумінням й прийняттям учнями як мети діяльності, так і засобів її досягнення. Доти, поки учні не зрозуміють і не побажають на основі набутих знань займатися фізичною культурою з метою самовдосконалення, самоствердження, зміцнення здоров’я. Треба робити все, аби вони полюбили, сприйняли і захотіли займатися фізичною культурою як грою, корисним відпочинком, приємним проведенням вільного часу.

Відповідно до Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, затвердженої наказом МОЗ та МОН від 20.07.2009 №2 518/674, учні розподіляються на основну, підготовчу та спеціальну медичні групи. Медичне обстеження учнів проводиться щорічно в установленому законодавством порядку. Не допускати на уроках фізичної культури навантаження учнів, які не пройшли медичного обстеження.

Учні, незалежно від рівня фізичного розвитку та медичної групи, а також тимчасово звільнені від фізичних навантажень, повинні бути обов’язково присутніми на уроках фізичної культури. Допустиме навантаження для учнів, які за станом здоров’я належать до підготовчої та спеціальної медичних груп, встановлює учитель фізичної культури.

Домашні завдання для самостійного виконання фізичних вправ учні отримують на уроках фізичної культури. Вони мають бути спрямовані на підвищення рухового режиму у вільний час, досягнення рекреаційно- оздоровчого ефекту. У разі відставання в розвитку фізичних якостей учитель разом з учнем складає індивідуальну програму фізкультурно-оздоровчих занять, де вказується завдання занять, фізичні вправи, послідовність їх виконання, кількість повторень, інтервали відпочинку, засоби самоконтролю, відмітки про виконання завдання. Самостійні заняття за індивідуальною програмою надають учневі/учениці додаткові бонуси при оцінюванні навчальних досягнень.

У період з 01.09 до 01.10 кожного навчального року з метою адаптації учнів до навантажень на уроках фізичної культури прийом навчальних нормативів не здійснюється, а заняття мають рекреаційно-оздоровчий характер з помірними навантаженнями. Невиконання нормативів з причин, незалежних від учня/учениці, непропорційний фізичний розвиток, пропуски занять з поважних причин, не є підставою для зниження підсумкової оцінки успішності. Для недопущення перевантаження учнів необхідно враховувати їхнє навчання в закладах освіти іншого типу (спортивних школах тощо). Так, у закладах загальної середньої освіти за рішенням педагогічної ради при оцінюванні учнів дозволяється враховувати результати їх навчання з відповідних видів спорту (легка атлетика, гімнастика та ін.) у позашкільних закладах.

Під час проведення занять із фізичної культури слід дотримуватись «Правил безпеки життєдіяльності під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах» (наказ МОН від 01.06.2010 №521, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2010 за №651/17946).

На уроках фізичної культури, спортивно-масових заходах систематично

здійснювати візуальний контроль за самопочуттям учнів, технічним станом спортивного обладнання та інвентарю. При забезпеченні належного організаційно-методичного проведення уроку, особистісно-зорієнтованого навчання, індивідуально-дозованого навантаження, дотримання дисципліни, стану спортивного обладнання та інвентарю переважна кількість травм може бути попереджена. Місця для занять з фізичної культури і спорту обладнуються аптечкою (відкриті спортивні майданчики - переносною аптечкою). Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 6 розділу ІV Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти (далі - Положення), затвердженого наказом МОН від 26.12.2017 № 1669, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2018 за № 100/31552, учитель є відповідальним за збереження життя і здоров'я здобувачів освіти під час освітнього процесу; забезпечує проведення освітнього процесу, що регламентується законодавчими та нормативно-правовими актами з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності.

Відповідно до пункту 1 Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.1998 № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.1998 за № 226/2666, (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 30.03.2017 № 526, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06. 2017 за № 779/30647), Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 30.01.2017 № 140), Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказом МОН від 01.06.2010 №2 521, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.08.2010 за № 51/17946, керівник закладу, ураховуючи його специфіку та вимоги безпеки, затверджує посадові інструкції, інструкції з охорони праці для педагогічних працівників (у т.ч. вчителя фізичної культури). Ці інструкції обов'язково містять блок питань з охорони праці, безпеки життєдіяльності, а також заходи, що вживаються до педагогічних працівників, які порушили зазначені інструкції.

четверг, 9 июля 2020 г.

Місце фізичної культури у формуванні ефективного здоров’язбережувального освітнього простору.


 В статті висвітлені питання організації  здоров’язберігаючої діяльності сучасного закладу освіти. На основі вивчення наукових публікацій та досвіду закладів загальної середньої освіти регіону визначені напрями, закономірності і завдання учасників освітнього процесу щодо ефективного використання засобів фізичної культури в формуванні ефективного здоров’язбережувального освітнього простору.

Ключові слова: здоров’язбережувальний простір, освітнє середовище, безпечні умови, комфорт, фізична культура,  здоров’язбережувальна компетентність, оздоровча спрямованість.

1. Актуальність дослідження.
На сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти ефективність роботи навчального закладу визначається не лише якістю послуг, а й комфортом і захищеністю учнів, турботою про їх безпеку і здоров’я. Традиційна система освіти більшою мірою орієнтована на здобуття знань, але недостатньою мірою – на збереження і зміцнення здоров’я учнів.  Важлива роль сучасного закладу загальної середньої освіти у забезпеченні здоров’я школяра обумовлена особливостями його функціонування як цілісної багаторівневої системи, що тривалий час істотно впливає   на  психічний  та  фізичний розвиток  особистості. Більшість форм життєдіяльності школяра реалізується в межах виховної, комунікативної, соціально-адаптивної функції школи [1].
2. Визначення проблем формування ефективного здоровязбережувального простору в сучасних закладах освіти.
Пошуку оптимального освітнього простору, в якому особистість здорова, відчуває захищеність, безпеку та емоційний комфорт, присвячені масштабні міжнародні проекти і програми InnoSchool, TALIS (Teaching and Learning International Survey), «Доброзичливі до дітей школи» (ЮНІСЕФ) тощо. Проблемі створення навчального середовища, що сприяє збереженню та зміцненню здоров’я дітей, присвячені наукові праці М. Башмакова, Я. Берегового, Л. Бережної, В. Ільченка, С. Дудка, В. Ковалько, М. Малашенка, А. Маджуги, П. Матвієнка, Н. Міллер, А. Морозової, С. Омельченко, О. Підгорної, Н. Рилової, Г. Спіченка,  М. Степанової та ін. Багато вчених досліджують питання формування сучасного освітнього середовища через реалізацію здоров’язбережувальних освітніх технологій у навчально-виховному процесі [1].
Результати вітчизняних і закордонних досліджень свідчать про необхідність розроблення концепцій здоров’язбережувального освітнього простору, підготовки вчителів до здоров’язберігаючої діяльності, формування компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів з питань проектування та управління процесом формування здоров’язбережувального освітнього середовища.
В. Вітюк процес створення здоров’язбережувального середовища визначає як комплекс змін традиційної системи, спрямованих на підвищення ефективності діяльності щодо збереження і зміцнення життєздатності учнів і педагогів у взаємозв’язку з корекцією їхньої внутрішньої картини здоров’я.
Основні напрями формування здоров’язбережувального освітнього простору:
-           забезпечення організаційно-гігієнічних умов здійснення освітнього процесу;
-          утвердження пріоритету грамотного піклування про здоров’я учнів;
-          підбір та навчання педагогічних працівників здоров’язбережувальних технологій;
-          реалізація принципів здоров’язбережувальної педагогіки на практиці;
-          навчання здоров’я та виховання культури здоров’я учнів;
-          моніторинг стану фізичного та психічного здоров’я школярів, вплив здоров’язбережувальних факторів та результативності діяльності школи щодо охорони здоров’я учнів;
-          оптимізація діяльності медичної та психологічної служб школи;
-          попередження специфічних для школи хвороб та стресів;
-          залучення батьків учнів до участі у шкільних програмах збереження здоровя [2].
Створення умов для формування здоров’я учнів залежить в першу чергу від управлінської діяльності адміністрації закладу освіти. Аналіз психолого-педагогічної літератури, результатів наукових досліджень дав змогу виокремити чинники, які погіршують стан здоров’я учнів у сучасних загальноосвітніх навчальних закладах, що слугує орієнтиром для визначення аспектів управлінської діяльності щодо формування ефективного здоров’язбережувального середовища:
-          перевтома школярів, відсутність контролю за рівнем навантажень учнів;
-          інтенсифікація навчального процесу, невідповідність методик і технологій навчання віковим і функціональним особливостям дітей;
-          недостатній руховий режим учнів;
-          неоптимальне  харчування;
-          відсутність позитивної мотивації, нераціональна організація навчальної діяльності школяра [3].
Завдання навчального закладу, що реалізує ідею здоров’язбережувальної освіти, полягає у дотриманні дидактичних умов формування здоров’язбережувального освітнього середовища:
-          Спрямованість змісту навчання та навчально-методичного забезпечення на формування здоров’язбережувальної компетентності учня.
-          Зміцнення здоров’я учнів засобами дидактично адаптованої матеріально-технічної бази школи.
-          Застосування в освітньому процесі сучасних здоров’язбережувальних технологій, моделей, методик, методів та прийомів.
-          Проведення моніторингу впливу здоров’язбережувального освітнього середовища на рівень володіння здоров’язбережувальною компетентністю, стан фізичного, психічного, соціального, духовно-морального здоров’я учнів [2].
3. Місце фізичної культури у формуванні ефективного здоровязбережувального освітнього простору.
Актуальність широкого застосування засобів фізичної культури в організації ефективного здоров’язбережувального освітнього середовища зумовлена кількома міркуваннями:
            По-перше, фізична культура в широкому розумінні (власне, специфічна рухова активність, загартування організму за допомогою природних факторів,оздоровчо-гігієнічні процедури тощо) є неодмінною компонентою загальної культури людини та, відповідно, обов’язковим складником  процесу виховання дітей і молоді. А робота щодо формування здорового способу життя молоді багато в чому пов’язана саме із виховним аспектом розвитку особистості – формуванням змалку світоглядного пріоритету цінностей  індивідуального та громадського здоров’я.
По-друге, фізична культура сама по собі є потужним засобом формування, збереження та зміцнення здоров’я людини, яким, зрозуміло, аж ніяк на можна нехтувати, запроваджуючи діяльність щодо формування здорового способу життя молоді.
По-третє, одна з п’яти основних сфер, визначених Оттавською хартією стосовно діяльності формування здорового способу життя – це розвиток персональних навичок ведення здорового способу життя. Фізична культура виступає як незмінний складник й обов’язкова умова успішного виховання здорового покоління.
            Характеризуючи фізичну культуру, необхідно розглядати щонайменше три аспекти:
  1) Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; оптимізацію здоров'я і працездатності.
   2) Предметно-ціннісний аспект представлений матеріальними (матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.
   3) Результативний аспект характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності.
Основні сфери та напрямки впровадження фізичної культури передбачені Главою II Закону України «Про фізичну культуру і спорт» [6].   У цьому плані фізичну культуру школяра слід розглядати не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття «фізична культура» включає ще і широке  коло знань про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура школяра – це принцип його відношення до свого здоров’я, до розвитку і збереження можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя учнів, в якому фізична культура являється складовою частиною загальної культури.
            Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їхнього здоров’я. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз’яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов’язковим компонентом режиму для школяра. [7]. Згідно з «Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи», система занять школярів фізкультурою і спортом включає такі пов’язані між собою форми:
-          уроки фізичної культури;
-          фізкультурно–оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри й фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня);
-          позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання);
-          позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за місцем проживання учнів (заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.);
-          самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах та інше [4].
4. Висновки
Здоров’я людини – це одна із глобальних проблем, яку намагаються вирішувати не лише лікарі, а й психологи, фізіологи, педагоги. Тому в сучасних умовах надзвичайною потребою стало вчити кожну людину, в першу чергу дитину, науки здоров’я, сформувати в неї вміння та навички здорового способу життя.  У вирішенні цієї важливої проблеми великого значення набуває здоров’язбережувальна діяльність сучасного навчального закладу.  Формування ефективного здоров'язбережувального простору в сучасному освітньому середовищі має охоплювати всі види та форми життєдіяльності закладу освіти, його взаємодії з соціальним середовищем.
         Постановка цілей та задач охорони здоров’я учнівської молоді повинні передбачати:
    -  створення в навчальному закладі освіти середовища, що сприятливо впливає на здоров’я та формування здорового способу життя учнів;
    -  формування знань про здоров’я, про фактори, що сприятливо впливають на здоров’я, про значення здоров’я для успішної навчальної та професійної діяльності, потреби піклуватись про своє здоров’я;
    -  уяви про відповідальність людини за своє здоров’я;
    -  володіти знаннями про основи раціонального харчування;
    -  наявність звички до занять фізичною культурою та спортом;
    -  залучення батьків, громадського активу, ентузіастів і охочих  до активної роботи по формуванню здоровязбережувального простору в освітньому середовищі навчального закладу.
Процес створення здоров’язбережувального середовища я визначаю як комплекс змін традиційної системи, спрямованих на підвищення ефективності діяльності щодо збереження і зміцнення життєздатності учнів і педагогів у взаємозв’язку з корекцією їхньої внутрішньої картини здоров’я.
Список використаних джерел
1.         Мешко Г. М. Формування здоров’язбережувального освітнього середовища як аспект діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу / Г. М. Мешко // Науковий вісник Ужгородського університету : збірник наукових праць. Серія "Педагогіка. Соціальна робота". – Ужгород, 2017. – Випуск 1 (40). – С. 157–161
2.      Вітюк В.В. Підготовка педагогів до створення здоров’збережувального освітнього середовища у системі післядипломної освіти / В. Вітюк // Формування інноваційного здоров’язбережувального освітнього середовища: досвід проектування і реалізації : матеріали круглого столу / упоряд. Н. А. Поліщук. – Луцьк : ВІППО, 2018- С. 8-12.
3.    Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров'язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі / О.Ващенко, С. Свириденко // Здоров'я та фізична культура. - 2006. - № 8. - С. 1-6.
4. Качашкін В.М. Методика фізичного виховання. – М.: Просвіта. 1989р.
5. Закон України "Про фізичну культуру і спорт".
6. Захарчук.О.  Фізична культура як важливий чинник формування здорового способу життя молоді / Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : збірник наукових праць Рівненьського Міжнародного економіко-гуманітарний університету ім. академіка С. Дем'янчука, 2009.- Ст. 43-46.