четверг, 9 июля 2020 г.

Місце фізичної культури у формуванні ефективного здоров’язбережувального освітнього простору.


 В статті висвітлені питання організації  здоров’язберігаючої діяльності сучасного закладу освіти. На основі вивчення наукових публікацій та досвіду закладів загальної середньої освіти регіону визначені напрями, закономірності і завдання учасників освітнього процесу щодо ефективного використання засобів фізичної культури в формуванні ефективного здоров’язбережувального освітнього простору.

Ключові слова: здоров’язбережувальний простір, освітнє середовище, безпечні умови, комфорт, фізична культура,  здоров’язбережувальна компетентність, оздоровча спрямованість.

1. Актуальність дослідження.
На сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти ефективність роботи навчального закладу визначається не лише якістю послуг, а й комфортом і захищеністю учнів, турботою про їх безпеку і здоров’я. Традиційна система освіти більшою мірою орієнтована на здобуття знань, але недостатньою мірою – на збереження і зміцнення здоров’я учнів.  Важлива роль сучасного закладу загальної середньої освіти у забезпеченні здоров’я школяра обумовлена особливостями його функціонування як цілісної багаторівневої системи, що тривалий час істотно впливає   на  психічний  та  фізичний розвиток  особистості. Більшість форм життєдіяльності школяра реалізується в межах виховної, комунікативної, соціально-адаптивної функції школи [1].
2. Визначення проблем формування ефективного здоровязбережувального простору в сучасних закладах освіти.
Пошуку оптимального освітнього простору, в якому особистість здорова, відчуває захищеність, безпеку та емоційний комфорт, присвячені масштабні міжнародні проекти і програми InnoSchool, TALIS (Teaching and Learning International Survey), «Доброзичливі до дітей школи» (ЮНІСЕФ) тощо. Проблемі створення навчального середовища, що сприяє збереженню та зміцненню здоров’я дітей, присвячені наукові праці М. Башмакова, Я. Берегового, Л. Бережної, В. Ільченка, С. Дудка, В. Ковалько, М. Малашенка, А. Маджуги, П. Матвієнка, Н. Міллер, А. Морозової, С. Омельченко, О. Підгорної, Н. Рилової, Г. Спіченка,  М. Степанової та ін. Багато вчених досліджують питання формування сучасного освітнього середовища через реалізацію здоров’язбережувальних освітніх технологій у навчально-виховному процесі [1].
Результати вітчизняних і закордонних досліджень свідчать про необхідність розроблення концепцій здоров’язбережувального освітнього простору, підготовки вчителів до здоров’язберігаючої діяльності, формування компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів з питань проектування та управління процесом формування здоров’язбережувального освітнього середовища.
В. Вітюк процес створення здоров’язбережувального середовища визначає як комплекс змін традиційної системи, спрямованих на підвищення ефективності діяльності щодо збереження і зміцнення життєздатності учнів і педагогів у взаємозв’язку з корекцією їхньої внутрішньої картини здоров’я.
Основні напрями формування здоров’язбережувального освітнього простору:
-           забезпечення організаційно-гігієнічних умов здійснення освітнього процесу;
-          утвердження пріоритету грамотного піклування про здоров’я учнів;
-          підбір та навчання педагогічних працівників здоров’язбережувальних технологій;
-          реалізація принципів здоров’язбережувальної педагогіки на практиці;
-          навчання здоров’я та виховання культури здоров’я учнів;
-          моніторинг стану фізичного та психічного здоров’я школярів, вплив здоров’язбережувальних факторів та результативності діяльності школи щодо охорони здоров’я учнів;
-          оптимізація діяльності медичної та психологічної служб школи;
-          попередження специфічних для школи хвороб та стресів;
-          залучення батьків учнів до участі у шкільних програмах збереження здоровя [2].
Створення умов для формування здоров’я учнів залежить в першу чергу від управлінської діяльності адміністрації закладу освіти. Аналіз психолого-педагогічної літератури, результатів наукових досліджень дав змогу виокремити чинники, які погіршують стан здоров’я учнів у сучасних загальноосвітніх навчальних закладах, що слугує орієнтиром для визначення аспектів управлінської діяльності щодо формування ефективного здоров’язбережувального середовища:
-          перевтома школярів, відсутність контролю за рівнем навантажень учнів;
-          інтенсифікація навчального процесу, невідповідність методик і технологій навчання віковим і функціональним особливостям дітей;
-          недостатній руховий режим учнів;
-          неоптимальне  харчування;
-          відсутність позитивної мотивації, нераціональна організація навчальної діяльності школяра [3].
Завдання навчального закладу, що реалізує ідею здоров’язбережувальної освіти, полягає у дотриманні дидактичних умов формування здоров’язбережувального освітнього середовища:
-          Спрямованість змісту навчання та навчально-методичного забезпечення на формування здоров’язбережувальної компетентності учня.
-          Зміцнення здоров’я учнів засобами дидактично адаптованої матеріально-технічної бази школи.
-          Застосування в освітньому процесі сучасних здоров’язбережувальних технологій, моделей, методик, методів та прийомів.
-          Проведення моніторингу впливу здоров’язбережувального освітнього середовища на рівень володіння здоров’язбережувальною компетентністю, стан фізичного, психічного, соціального, духовно-морального здоров’я учнів [2].
3. Місце фізичної культури у формуванні ефективного здоровязбережувального освітнього простору.
Актуальність широкого застосування засобів фізичної культури в організації ефективного здоров’язбережувального освітнього середовища зумовлена кількома міркуваннями:
            По-перше, фізична культура в широкому розумінні (власне, специфічна рухова активність, загартування організму за допомогою природних факторів,оздоровчо-гігієнічні процедури тощо) є неодмінною компонентою загальної культури людини та, відповідно, обов’язковим складником  процесу виховання дітей і молоді. А робота щодо формування здорового способу життя молоді багато в чому пов’язана саме із виховним аспектом розвитку особистості – формуванням змалку світоглядного пріоритету цінностей  індивідуального та громадського здоров’я.
По-друге, фізична культура сама по собі є потужним засобом формування, збереження та зміцнення здоров’я людини, яким, зрозуміло, аж ніяк на можна нехтувати, запроваджуючи діяльність щодо формування здорового способу життя молоді.
По-третє, одна з п’яти основних сфер, визначених Оттавською хартією стосовно діяльності формування здорового способу життя – це розвиток персональних навичок ведення здорового способу життя. Фізична культура виступає як незмінний складник й обов’язкова умова успішного виховання здорового покоління.
            Характеризуючи фізичну культуру, необхідно розглядати щонайменше три аспекти:
  1) Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; оптимізацію здоров'я і працездатності.
   2) Предметно-ціннісний аспект представлений матеріальними (матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.
   3) Результативний аспект характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності.
Основні сфери та напрямки впровадження фізичної культури передбачені Главою II Закону України «Про фізичну культуру і спорт» [6].   У цьому плані фізичну культуру школяра слід розглядати не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття «фізична культура» включає ще і широке  коло знань про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура школяра – це принцип його відношення до свого здоров’я, до розвитку і збереження можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя учнів, в якому фізична культура являється складовою частиною загальної культури.
            Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їхнього здоров’я. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз’яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов’язковим компонентом режиму для школяра. [7]. Згідно з «Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи», система занять школярів фізкультурою і спортом включає такі пов’язані між собою форми:
-          уроки фізичної культури;
-          фізкультурно–оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри й фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня);
-          позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання);
-          позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за місцем проживання учнів (заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.);
-          самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах та інше [4].
4. Висновки
Здоров’я людини – це одна із глобальних проблем, яку намагаються вирішувати не лише лікарі, а й психологи, фізіологи, педагоги. Тому в сучасних умовах надзвичайною потребою стало вчити кожну людину, в першу чергу дитину, науки здоров’я, сформувати в неї вміння та навички здорового способу життя.  У вирішенні цієї важливої проблеми великого значення набуває здоров’язбережувальна діяльність сучасного навчального закладу.  Формування ефективного здоров'язбережувального простору в сучасному освітньому середовищі має охоплювати всі види та форми життєдіяльності закладу освіти, його взаємодії з соціальним середовищем.
         Постановка цілей та задач охорони здоров’я учнівської молоді повинні передбачати:
    -  створення в навчальному закладі освіти середовища, що сприятливо впливає на здоров’я та формування здорового способу життя учнів;
    -  формування знань про здоров’я, про фактори, що сприятливо впливають на здоров’я, про значення здоров’я для успішної навчальної та професійної діяльності, потреби піклуватись про своє здоров’я;
    -  уяви про відповідальність людини за своє здоров’я;
    -  володіти знаннями про основи раціонального харчування;
    -  наявність звички до занять фізичною культурою та спортом;
    -  залучення батьків, громадського активу, ентузіастів і охочих  до активної роботи по формуванню здоровязбережувального простору в освітньому середовищі навчального закладу.
Процес створення здоров’язбережувального середовища я визначаю як комплекс змін традиційної системи, спрямованих на підвищення ефективності діяльності щодо збереження і зміцнення життєздатності учнів і педагогів у взаємозв’язку з корекцією їхньої внутрішньої картини здоров’я.
Список використаних джерел
1.         Мешко Г. М. Формування здоров’язбережувального освітнього середовища як аспект діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу / Г. М. Мешко // Науковий вісник Ужгородського університету : збірник наукових праць. Серія "Педагогіка. Соціальна робота". – Ужгород, 2017. – Випуск 1 (40). – С. 157–161
2.      Вітюк В.В. Підготовка педагогів до створення здоров’збережувального освітнього середовища у системі післядипломної освіти / В. Вітюк // Формування інноваційного здоров’язбережувального освітнього середовища: досвід проектування і реалізації : матеріали круглого столу / упоряд. Н. А. Поліщук. – Луцьк : ВІППО, 2018- С. 8-12.
3.    Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров'язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі / О.Ващенко, С. Свириденко // Здоров'я та фізична культура. - 2006. - № 8. - С. 1-6.
4. Качашкін В.М. Методика фізичного виховання. – М.: Просвіта. 1989р.
5. Закон України "Про фізичну культуру і спорт".
6. Захарчук.О.  Фізична культура як важливий чинник формування здорового способу життя молоді / Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : збірник наукових праць Рівненьського Міжнародного економіко-гуманітарний університету ім. академіка С. Дем'янчука, 2009.- Ст. 43-46.

пятница, 12 июня 2020 г.

пятница, 5 июня 2020 г.

Сервіси дистанційного навчання для вчителів

Добірка сервісів для дистанційного навчання для вчителів 
від Оленки Северенчук та команди Мінцифри викладені за адресою:
ДЕ ЧИТАТИ ПРО ДИСТАНЦІЙНУ ОСВІТУ?
РЕСУРСИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ МЕНТАЛЬНИХ МАП
 РЕСУРСИ ЗІ СТВОРЕННЯ ПРЕЗЕНТАЦІЙ
РЕСУРСИ ЗІ СТВОРЕННЯ ТЕКСТІВ, ЗАВДАНЬ, ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ 
https://learningapps.org (платформа готових завдань з різних предметів)
МОЖЛИВІСТЬ НАКЛАДАТИ НА ВІДЕО ТЕСТИ АБО ІНШІ ЗАВДАННЯ 
 ПЛАТФОРМИ ДЛЯ ОНЛАЙН-КОНФЕРЕНЦІЙ
 ІНСТРУМЕНТИ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ
https://www.classdojo.com (особливо рекомендовано для початкової школи),
ВЕБІНАРИ З ОСОБЛИВОСТЕЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
ІНТЕРАКТИВНІ ПОДОРОЖІ І ВИСТАВКИ
https://ukrainewow.com (Ukraine Wow)
https://wisecow.com.ua (лекції з культури, історії, журналістики)
https://imagecomics.com/comics/read-first-issues (добірка коміксів)
Також нагадуємо, що Мінцифра підготувала оглядовий освітній серіал
 «Карантин: онлайн-сервіси для вчителів».
Це серія відеороликів про дистанційне навчання з прикладами та інструментами.
Відсьогодні освітній серіал вже розміщений на платформі Дія.Цифрова освіта

вторник, 19 мая 2020 г.

#04T'mistechko "Аналітичні інструменти сучасної освітньої діяльності – 2020"

    19.05.2020 в рамках роботи 4-го освітнього трансфер-містечка інноваційних можливостей "Аналітичні інструменти сучасної освітньої діяльності" відбувся вебінар "Особливості та форми дистанційної роботи вчителя фізичної культури"


   

 Учасники вебінару ділились досвідом роботи в умовах карантину, використання електронних ресурсів та інструментарію дистанційного навчання. На основі рекомендацій МОН України та напрацювань вчителів фізичної культури Файного міста визначено ефективні та перспективні напрямки дистанційних форм роботи з учнями, особливості планування навчального матеріалу, режиму і гнучкості  траекторії навчання. Особлива увага була приділена  контролю успішності і поверненню до очного навчання. 

вторник, 12 мая 2020 г.

Формування позитивної мотивації до самостійних занять фізичною культурою


Формування мотивації є складним та багатогранним процесом. Для розуміння, яким чином правильно побудувати систему стійкої мотивації в учнів до занять фізичною культурою та спортом, необхідно, перш за все, зрозуміти ставлення учнів до даного виду діяльності, вивчити мотиви, що спонукають до фізичної активності. Мотиви до занять фізичною культурою можуть бути пов’язані з процесом діяльності та з її результатом. У першому випадку учень задовольняє потребу у руховій активності, в отриманні вражень від суперництва (почуття азарту, радість перемоги), в іншому – він може прагнути до здобуття таких результатів: – самовдосконалення (покращання тілесної статури, розвиток фізичних і психічних якостей, зміцнення здоров’я); – самовираження і самоствердження (бути не гіршим за інших, стати привабливим для протилежної статі тощо); – задоволення духовних потреб (через спілкування з товаришами, почуття приналежності до колективу тощо).
Однією з важливих передумов формування в учнів стійкої мотивації до фізичної культури та спорту є усвідомлена потреба в самостійних систематичних заняттях, тобто сформованість звички до фізичних навантажень, активної рухової діяльності. Психолог С. Рубінштейн визначає звичку як дію і вчинки, виконання яких стало для особистості потребою. Звичка формується в результаті багатократного тривалого вдавання до певних дій чи форм поведінки. Саме тому її вироблення проходить ряд етапів, кожний з яких повинен бути організаційно забезпечений вчителем фізичної культури. Розглянемо більш детально ці етапи:
1) етап формування позитивного ставлення до фізичної культури (вчитель повинен постійно підкреслювати позитивну роль занять фізичними вправами у розвитку особистості та укріпленні фізичного стану в цілому);
 2) етап формування бажання в учнів самостійно займатися фізичною культурою (намір повинен стати стрижнем, внутрішньою підготовкою до дії чи вчинка);
3) етап здійснення учнями наміру самостійно займатися фізичною культурою (на даному етапі необхідно створити відповідні умови для самостійного виконання учнями фізичних вправ, а саме: розробка режиму дня, знайомство з комплексом вправ, які будуть виконуватися вдома самостійно тощо);
4) етап перетворення бажання учнів регулярно та самостійно займатися фізичним розвитком у звичку.
Суттєвими педагогічними умовами, що сприяють підтримці і розвитку глибокого стійкого інтересу школярів до занять фізичною культурою є:
-різноманітність засобів, методів, способів організації учнів на уроках; застосування ігрового та змагального методів на етапі вдосконалення вивчених рухів;
-забезпечення ясного, точного, глибокого розуміння учнями значення кожної навчальної теми, розділу програми;
-постановка конкретних посильних для учнів завдань навчання і тренування; використання нестандартного інвентарю та обладнання;
-спонукання учнів до самостійних занять фізичними вправами у позаурочний час, застосовуючи систему заохочень та ін.
Інтерес до фізичної культури проходить через опанування знаннями, уміннями та навичками фізичних вправ, спортивних ігор, що задовольняють потреби, відповідають мотивам, створюють позитивний настрій. Позитивний інтерес до занять фізичною культурою визначається як пізнавальна форма спрямованості особистості на предмет пізнання (соціокультурний досвід із фізичного розвитку й удосконалення людини, можливості власного фізичного самовдосконалення в тісному зв’язку з духовною культурою)
Розглянемо провідні фактори, що, на нашу думку, стимулюватимуть в учнів інтерес та мотивацію до занять фізичною культурою. Перш за все, це покращення якості та змісту занять з фізичної культури, педагогічні дії щодо максимального поєднання суб’єктивних бажань учнів з об’єктивними завданнями фізичного виховання. Звичайно, провідна роль у цьому відводиться вчителю. Саме від ефективності й цілеспрямованості занять, індивідуального підходу, особистості педагога, його зацікавленості в роботі, динамічності, емоційності залежить рівень мотивації учнів.
Наступним фактором визначаємо забезпечення занять. В тому числі- наявність якісного спортивного інвентарю, покращення умов проведення занять, зустрічі з видатними спортсменами міста, успішними та відомими представниками громади, тренерами, журналістами, блогерами, тощо. 
Важливе значення у формуванні в учнів мотивації до занять з фізичної культури відводиться  масовим заходам, оскільки відомим є факт, що змагання є необхідною умовою існування і розвитку спортивної діяльності.
Для розвитку інтересу до занять із фізичної культури актуальні такі способи:
1. Новизна навчального матеріалу; використання яскравих прикладів і фактів у процесі викладу нового матеріалу, історизм, показ практичного застосування знань у зв’язку із життєвими планами й орієнтаціями учнів тощо.
2. Використання нових і нетрадиційних форм навчання: проблемне навчання; евристичне навчання; застосування мультимедіа-систем; використання інтерактивних комп’ютерних технологій тощо.
3. Взаємонавчання: рецензування відповідей товаришів; допомога слабшим учням тощо.
4. Участь у дискусіях та обговореннях: відстоювання власної думки; постановка запитань до своїх товаришів й учителів фізичної культури; аналіз особистих пізнавальних і практичних дій тощо.
Якщо розглядати процес формування мотивації до занять фізичною культурою у віковому розрізі, то у молодшому шкільному віці складаються передумови для формування мотивації досягнення успіху. З цим пов'язано два різних мотиви: мотив досягнення успіху та запобігання невдач. Саме цей вік є найбільш сприятливим для закріплення мотиву досягнення успіху як однієї зі складових позитивної мотивації до занять фізичною культурою. Для молодшого школяра характерною є потреба у руховій, емоційній активності у самовираженні та спілкуванні, тому вчитель фізичної культури, задовольняючи дані потреби, формує позитивну, стійку мотивацію до занять фізичною культурою. Що стосується старшого шкільного віку, необхідно розвивати новий пізнавальний мотив – самоосвіту, формувати соціальні позиційні мотиви, що полягають у переконанні учнів у перевагах здорового способу життя. Основним фактором збереження здоров’я є фізична активність, яка здійснює вплив на діяльність, ціннісні орієнтації, модель поведінки особистості.
І вчителю варто враховувати одну важливу обставину-підставою того навіщо дитина йде до школи не є пізнавальний інтерес, у нього ще не сформована навчальна потреба. Майбутнього учня  цікавить нова соціальна роль - бути школярем. Дитину манить до школи не вчення, а бажання стати успішною, з його точки зору, людиною.

Використані джерела:

четверг, 30 апреля 2020 г.

Карантин. Рекомендації щодо оцінювання успішності учнів.



   Перш за все хочу наголосити, що вимоги до оцінювання учнів під час дистанційного навчання викладені у листі МОН від 16.04.2020 №1/9-213 "Щодо проведення підсумкового оцінювання та організованого завершення 2019-2020 навчального року"
Вважаю за потрібне прокоментувати деякі розділи листа і наголосити на важливих моментах.
І так:
Поточне та формувальне оцінювання
Основною метою оцінювання учнів в умовах дистанційного навчання є не перевірка і контроль, а забезпечення зворотного зв’язку вчителя з учнями. Тому в організації щоденного освітнього процесу варто надавати пріоритет не поточному, а формувальному оцінюванню, яке передбачає надання учням підтримки, коригування засобів та методів навчання у випадку виявлення їх неефективності. Результати виконаних учнями самостійних робіт мають використовуватися для відзначення їх успіхів, аналізу помилок, планування подальшої роботи з опанування навчального матеріалу в умовах дистанційного навчання. Тобто для учня формувальне оцінювання є швидше засобом мотивації і коригування набутих компетенцій. Вчителю варто звернути увагу на індивідуальні потреби та особливості фізичної підготовки учня і запропонувати рухову активність, яка б використовувала  сильні сторони підготовки на даному етапі навчання і сприяла формуванню нових вмінь. Результати формувального оцінювання варто фіксувати і при  нагоді обговорювати з батьками, з метою того ж зворотнього зв'язку та залучення батьків до організації і контролю здорового життєвого простору дитини.
Поточне оцінювання вчителі можуть здійснювати в усній і письмовій формах, застосовуючи такі його види: тестування, практичні, контрольні, діагностичні роботи, дослідницькі та творчі проекти, есе, усні співбесіди та опитування тощо. Кількість робіт, які підлягають поточному оцінюванню та передбачають фіксацію оцінки у класному журналі, під час дистанційного навчання варто оптимізувати з метою уникнення перевантаження учнів.
Спілкуючись з колегами і вирішуючи проблеми поточного оцінювання учнів в умовах дистанційного навчання я можу рекомендувати використання тестів та творчих завдань, складання короткотривалих проектів 
                                            https://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/33260/
чи дослідження окремих елементів спорту на відео та інтернет ресурсах. Фіксування на відео виконання фізичних вправ чи елементів спортивних ігор використовувати в поточному оцінюванні я не рекомендую з кількох причин. По-перше, технічне забезпечення не є обов'язковим для учнів, а значить ми не можем створити рівні умови при виконанні нормативу для всіх учасників навчання. По-друге, відео з певних ракурсів може не відобразити достовірність виконання вправи належним чином. З цієї ж причини  не рекомендую використовувати і відеоконференції. Технічний збій чи низька швидкість передачі даних  призведуть до втрати інформації, що може створити конфліктні ситуації. Тим не менш МОН пропонує використовувати окремі навчальні платформи.
Якщо вчитель застосовує одну з платформ для дистанційного навчання (Googleclassroom, Moodle, Naurok тощо), він може налаштувати опцію переходу учня до наступної теми за умови виконання перевірочного завдання за вивчену тему. Це дозволить зменшити навантаження на вчителя, пов’язане з «ручною» перевіркою завдань, а учню - здійснювати самооцінювання успішності оволодіння навчальним матеріалом.
Більш традиційний підхід передбачає передачу виконаних письмових робіт (зроблених на комп’ютері або сфотографованих) через електронну пошту або платформу Googleclassroom, Moodle та інші, один із месенжерів (Viber, Facebook, WhatsApp тощо).
Усні завдання можуть бути оцінені учителем безпосередньо через Skype, Zoom або будь-який месенджер, що забезпечує відеозв’язок у синхронному режимі або перевірені опосередкованим способом через відео або аудіо файли, надіслані учнями на пошту вчителя.
Підсумкове оцінювання
Під час організації освітнього процесу з використанням дистанційних технологій навчання в умовах карантину підсумкове оцінювання (тематичне, семестрове та річне) може здійснюватися віддалено, із використанням цифрових технологій для всіх здобувачів освіти, незалежно від форми, за якою вони здобувають освіту (очної (денної та вечірньої), заочної, дистанційної, мережевої, сімейної (домашньої), екстернатної, педагогічного патронажу).
Підсумкова оцінка за семестр виставляється з урахуванням результатів поточного, тематичного оцінювання, оцінювання різних видів мовленнєвої діяльності, отриманих учнями під час дистанційного навчання та до його початку. Якщо з навчального предмета не передбачено тематичних підсумкових робіт, підсумкова оцінка може виставлятися за результатами поточного оцінювання. Учні, які не мають результатів поточного оцінювання з об’єктивних причин, можуть бути оцінені за результатами проведення семестрової контрольної роботи.
Для забезпечення рівних умов проходження оцінювання всіма учнями рекомендовано запровадити гнучкий графік проведення підсумкових контрольних робіт за II семестр, загальна тривалість якого має становити не менше двох тижнів. Якщо передбачається пересилання завдань та результатів оцінювання хоча б одним учнем засобом поштового зв’язку (за відсутності Інтернету та/або технічних засобів навчання), бажано збільшити часовий період, відведений для проходження підсумкового оцінювання. Рекомендовано попередньо надіслати учням графік проведення всіх видів оцінювання, у якому буде зазначатися:
- форма та вид оцінювання з кожного навчального предмета;
- необхідні для цього ресурси;
- дата та тривалість проведення оцінювання (для синхронного режиму);
- дата та час розміщення завдань, кінцевий термін та спосіб їх подання
(для асинхронного режиму).
 Синхронних режим-коли вчитель і учень працюють одночасно підтримуючи контакт. Асинхронний режим-коли вчитель формулює завдання і встановлює термін його виконання і використання певних електронних ресурсів. Наприклад: "Скласти план ранкового тренування і підібрати 10 вправ на розвиток гнучкості". Відповідь надіслати на електронну адресу (месенжер, тощо) до 13.00 год. 05.05.2020 р.
Учитель має отримати зворотній зв’язок від усіх учнів щодо ознайомлення з графіком та наявності технічної можливості виконати та надіслати завдання у зазначений термін. Якщо хтось з учнів не має можливості виконати завдання, передбачити для них інший спосіб проходження оцінювання та пересилання матеріалів.
Якщо оцінювання проводиться в синхронному режимі, рекомендовано передбачити додаткову можливість його проходження для учнів, які не мають технічних засобів навчання або постійного підключення до мережі Інтернет, а також для тих, у кого відбувся технічний збій під час проходження оцінювання.
Тематичні та семестрові підсумкові роботи, які було проведено в умовах дистанційного навчання під час карантину, записуються в класному журналі без зазначення дати їх проведення.
Річне оцінювання виставляється з урахуванням результатів оцінювання
за перший та другий семестри навчального року.


    Також корисною для вчителів буде і публікація за посиланням нижче.
https://nus.org.ua/questions/otsinyuvannya-v-dystantsijnomu-navchanni-zapytannya-vidpovidi/