Місце фізичної культури у формуванні ефективного здоров’язбережувального освітнього простору.

 В статті висвітлені питання організації  здоров’язберігаючої діяльності сучасного закладу освіти. На основі вивчення наукових публікацій та досвіду закладів загальної середньої освіти регіону визначені напрями, закономірності і завдання учасників освітнього процесу щодо ефективного використання засобів фізичної культури в формуванні ефективного здоров’язбережувального освітнього простору.

Ключові слова: здоров’язбережувальний простір, освітнє середовище, безпечні умови, комфорт, фізична культура,  здоров’язбережувальна компетентність, оздоровча спрямованість.

1. Актуальність дослідження.

На сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти ефективність роботи навчального закладу визначається не лише якістю послуг, а й комфортом і захищеністю учнів, турботою про їх безпеку і здоров’я. Традиційна система освіти більшою мірою орієнтована на здобуття знань, але недостатньою мірою – на збереження і зміцнення здоров’я учнів.  Важлива роль сучасного закладу загальної середньої освіти у забезпеченні здоров’я школяра обумовлена особливостями його функціонування як цілісної багаторівневої системи, що тривалий час істотно впливає   на  психічний  та  фізичний розвиток  особистості. Більшість форм життєдіяльності школяра реалізується в межах виховної, комунікативної, соціально-адаптивної функції школи [1].

2. Визначення проблем формування ефективного здоров’язбережувального простору в сучасних закладах освіти.

Пошуку оптимального освітнього простору, в якому особистість здорова, відчуває захищеність, безпеку та емоційний комфорт, присвячені масштабні міжнародні проекти і програми InnoSchool, TALIS (Teaching and Learning International Survey), «Доброзичливі до дітей школи» (ЮНІСЕФ) тощо. Проблемі створення навчального середовища, що сприяє збереженню та зміцненню здоров’я дітей, присвячені наукові праці М. Башмакова, Я. Берегового, Л. Бережної, В. Ільченка, С. Дудка, В. Ковалько, М. Малашенка, А. Маджуги, П. Матвієнка, Н. Міллер, А. Морозової, С. Омельченко, О. Підгорної, Н. Рилової, Г. Спіченка,  М. Степанової та ін. Багато вчених досліджують питання формування сучасного освітнього середовища через реалізацію здоров’язбережувальних освітніх технологій у навчально-виховному процесі [1].

Результати вітчизняних і закордонних досліджень свідчать про необхідність розроблення концепцій здоров’язбережувального освітнього простору, підготовки вчителів до здоров’язберігаючої діяльності, формування компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів з питань проектування та управління процесом формування здоров’язбережувального освітнього середовища.

В. Вітюк процес створення здоров’язбережувального середовища визначає як комплекс змін традиційної системи, спрямованих на підвищення ефективності діяльності щодо збереження і зміцнення життєздатності учнів і педагогів у взаємозв’язку з корекцією їхньої внутрішньої картини здоров’я.

Основні напрями формування здоров’язбережувального освітнього простору:

-           забезпечення організаційно-гігієнічних умов здійснення освітнього процесу;

-          утвердження пріоритету грамотного піклування про здоров’я учнів;

-          підбір та навчання педагогічних працівників здоров’язбережувальних технологій;

-          реалізація принципів здоров’язбережувальної педагогіки на практиці;

-          навчання здоров’я та виховання культури здоров’я учнів;

-          моніторинг стану фізичного та психічного здоров’я школярів, вплив здоров’язбережувальних факторів та результативності діяльності школи щодо охорони здоров’я учнів;

-          оптимізація діяльності медичної та психологічної служб школи;

-          попередження специфічних для школи хвороб та стресів;

-          залучення батьків учнів до участі у шкільних програмах збереження здоров’я [2].

Створення умов для формування здоров’я учнів залежить в першу чергу від управлінської діяльності адміністрації закладу освіти. Аналіз психолого-педагогічної літератури, результатів наукових досліджень дав змогу виокремити чинники, які погіршують стан здоров’я учнів у сучасних загальноосвітніх навчальних закладах, що слугує орієнтиром для визначення аспектів управлінської діяльності щодо формування ефективного здоров’язбережувального середовища:

-          перевтома школярів, відсутність контролю за рівнем навантажень учнів;

-          інтенсифікація навчального процесу, невідповідність методик і технологій навчання віковим і функціональним особливостям дітей;

-          недостатній руховий режим учнів;

-          неоптимальне  харчування;

-          відсутність позитивної мотивації, нераціональна організація навчальної діяльності школяра [3].

Завдання навчального закладу, що реалізує ідею здоров’язбережувальної освіти, полягає у дотриманні дидактичних умов формування здоров’язбережувального освітнього середовища:

-          Спрямованість змісту навчання та навчально-методичного забезпечення на формування здоров’язбережувальної компетентності учня.

-          Зміцнення здоров’я учнів засобами дидактично адаптованої матеріально-технічної бази школи.

-          Застосування в освітньому процесі сучасних здоров’язбережувальних технологій, моделей, методик, методів та прийомів.

-          Проведення моніторингу впливу здоров’язбережувального освітнього середовища на рівень володіння здоров’язбережувальною компетентністю, стан фізичного, психічного, соціального, духовно-морального здоров’я учнів [2].

3. Місце фізичної культури у формуванні ефективного здоров’язбережувального освітнього простору.

Актуальність широкого застосування засобів фізичної культури в організації ефективного здоров’язбережувального освітнього середовища зумовлена кількома міркуваннями:

            По-перше, фізична культура в широкому розумінні (власне, специфічна рухова активність, загартування організму за допомогою природних факторів,оздоровчо-гігієнічні процедури тощо) є неодмінною компонентою загальної культури людини та, відповідно, обов’язковим складником  процесу виховання дітей і молоді. А робота щодо формування здорового способу життя молоді багато в чому пов’язана саме із виховним аспектом розвитку особистості – формуванням змалку світоглядного пріоритету цінностей  індивідуального та громадського здоров’я.

По-друге, фізична культура сама по собі є потужним засобом формування, збереження та зміцнення здоров’я людини, яким, зрозуміло, аж ніяк на можна нехтувати, запроваджуючи діяльність щодо формування здорового способу життя молоді.

По-третє, одна з п’яти основних сфер, визначених Оттавською хартією стосовно діяльності формування здорового способу життя – це розвиток персональних навичок ведення здорового способу життя. Фізична культура виступає як незмінний складник й обов’язкова умова успішного виховання здорового покоління.

            Характеризуючи фізичну культуру, необхідно розглядати щонайменше три аспекти:

  1) Діяльнісний аспект, який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; оптимізацію здоров'я і працездатності.

   2) Предметно-ціннісний аспект представлений матеріальними (матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.

   3) Результативний аспект характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності.

Основні сфери та напрямки впровадження фізичної культури передбачені Главою II Закону України «Про фізичну культуру і спорт» [6].   У цьому плані фізичну культуру школяра слід розглядати не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття «фізична культура» включає ще і широке  коло знань про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура школяра – це принцип його відношення до свого здоров’я, до розвитку і збереження можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя учнів, в якому фізична культура являється складовою частиною загальної культури.

            Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їхнього здоров’я. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз’яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов’язковим компонентом режиму для школяра. [7]. Згідно з «Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи», система занять школярів фізкультурою і спортом включає такі пов’язані між собою форми:

-          уроки фізичної культури;

-          фізкультурно–оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри й фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня);

-          позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання);

-          позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за місцем проживання учнів (заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.);

-          самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах та інше [4].

4. Висновки

Здоров’я людини – це одна із глобальних проблем, яку намагаються вирішувати не лише лікарі, а й психологи, фізіологи, педагоги. Тому в сучасних умовах надзвичайною потребою стало вчити кожну людину, в першу чергу дитину, науки здоров’я, сформувати в неї вміння та навички здорового способу життя.  У вирішенні цієї важливої проблеми великого значення набуває здоров’язбережувальна діяльність сучасного навчального закладу.  Формування ефективного здоров'язбережувального простору в сучасному освітньому середовищі має охоплювати всі види та форми життєдіяльності закладу освіти, його взаємодії з соціальним середовищем.

         Постановка цілей та задач охорони здоров’я учнівської молоді повинні передбачати:

    -  створення в навчальному закладі освіти середовища, що сприятливо впливає на здоров’я та формування здорового способу життя учнів;

    -  формування знань про здоров’я, про фактори, що сприятливо впливають на здоров’я, про значення здоров’я для успішної навчальної та професійної діяльності, потреби піклуватись про своє здоров’я;

    -  уяви про відповідальність людини за своє здоров’я;

    -  володіти знаннями про основи раціонального харчування;

    -  наявність звички до занять фізичною культурою та спортом;

    -  залучення батьків, громадського активу, ентузіастів і охочих  до активної роботи по формуванню здоров’язбережувального простору в освітньому середовищі навчального закладу.

Процес створення здоров’язбережувального середовища я визначаю як комплекс змін традиційної системи, спрямованих на підвищення ефективності діяльності щодо збереження і зміцнення життєздатності учнів і педагогів у взаємозв’язку з корекцією їхньої внутрішньої картини здоров’я.

Список використаних джерел

1.         Мешко Г. М. Формування здоров’язбережувального освітнього середовища як аспект діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу / Г. М. Мешко // Науковий вісник Ужгородського університету : збірник наукових праць. Серія "Педагогіка. Соціальна робота". – Ужгород, 2017. – Випуск 1 (40). – С. 157–161

2.      Вітюк В.В. Підготовка педагогів до створення здоров’збережувального освітнього середовища у системі післядипломної освіти / В. Вітюк // Формування інноваційного здоров’язбережувального освітнього середовища: досвід проектування і реалізації : матеріали круглого столу / упоряд. Н. А. Поліщук. – Луцьк : ВІППО, 2018- С. 8-12.

3.    Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров'язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі / О.Ващенко, С. Свириденко // Здоров'я та фізична культура. - 2006. - № 8. - С. 1-6.

4. Качашкін В.М. Методика фізичного виховання. – М.: Просвіта. 1989р.

5. Закон України "Про фізичну культуру і спорт".

6. Захарчук.О.  Фізична культура як важливий чинник формування здорового способу життя молоді / Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві : збірник наукових праць Рівненьського Міжнародного економіко-гуманітарний університету ім. академіка С. Дем'янчука, 2009.- Ст. 43-46.