ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 2024/2025

щодо   викладання фізичної культури у  закладах загальної середньої освіти у 2024/2025 навчальному році 

    Метою освітньої галузі «Фізична культура» є гармонійний фізичний розвиток особистості учня / учениці, підвищення функціональних можливостей організму, удосконалення життєво необхідних рухових умінь і навичок, розширення рухового досвіду через формування стійкої мотивації учнів до занять фізичною культурою і спортом.

    Уроки з фізичної культури, згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», є обов’язковими і проводяться не менше трьох разів на тиждень, що відображається в навчальному плані закладу освіти для кожного класу. Години, передбачені для фізичної культури, не враховують під час визначення гранично допустимого навчального навантаження. Їх зазначають у розкладі уроків, який повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, а також доцільне чергування протягом дня й тижня предметів природничого та гуманітарного циклів з уроками мистецтва, технологій і фізичної культури.

    Не рекомендовано планувати проведення уроків з фізичної культури у спортивній залі для двох і більше класів одночасно (Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України 25 вересня 2020 року № 2205, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, 10 листопада 2020 року, за № 1111/35394). В одній спортивній залі чи на майданчику для забезпечення безпеки учнівства за потреби можуть перебувати учні / учениці, які належать до однієї вікової групи.

    Більшість уроків фізичної культури доцільно проводити на відкритому повітрі.

    Відповідно до Інструкції про розподіл учнів на групи для занять на уроках фізичної культури, затвердженої наказом МОЗ та МОН від 20.07.2009 р. за № 518/674 учні / учениці розподіляються на основну, підготовчу та спеціальну медичні групи.

    Для основної медичної групи навчання проводять у повному обсязі згідно з навчальними програмами з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини.

    Учні / учениці, які за станом здоров’я належать до підготовчої медичної групи, відвідують обов’язкові уроки фізичної культури та опановують навчальний матеріал відповідно до вимог цієї навчальної програми. Участь у змаганнях – за додатковим дозволом лікаря.

    Учні / учениці, які за станом здоров’я належать до спеціальної медичної групи, відвідують обов’язкові уроки фізичної культури, але виконують корегувальні вправи і вправи для загального фізичного розвитку, які їм не протипоказані.

    Учні / учениці, незалежно від рівня фізичного розвитку та медичної групи, а також тимчасово звільнені від фізичних навантажень, повинні бути обов’язково присутніми на уроках фізичної культури. Допустиме навантаження для учнів / учениць, які за станом здоров’я належать до підготовчої та спеціальної медичних груп, установлює учитель / учителька фізичної культури.

    Уроки фізичної культури мають бути спрямовані на підвищення рухової активності, розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнівства, формування компетентностей, необхідних для соціалізації та громадянської активності.

    Державний стандарт спонукає вчительство працювати на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти, у рамках якої заклад освіти максимально враховує права дитини, її здібності, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму.

    Виконуючи завдання навчального предмета, учительство реалізує вимоги до обов’язкових результатів навчання освітньої галузі «Фізична культура», зазначених в додатку 22 Державного стандарту базової середньої освіти, які передбачають, що учень / учениця: формує власну психічну та соціально-психологічну сфери особистості засобами фізичного виховання; систематично займається фізичною культурою, володіє технікою виконання фізичних вправ; усвідомлює значення фізичної / рухової активності для підтримання стану здоров’я та задоволення в процесі фізичного виховання.

    Варто звернути увагу, що засоби фізичної культури не є основою для оцінювання освітніх досягнень. Пішли в минуле нормативи фізичної підготовленості, оцінки за техніку виконання елементів варіативних модулів.

    Натомість освітній процес спрамований на  формування фізично-розвиненої особистості, яка володіє життєво необхідними руховими уміннями та навичками, оптимальними способами виконання фізичних вправ, свідомо ставиться до фізичної активності і веде активний спосіб життя.

    Для підвищення рухової активності здобувачів освіти важливо впроваджувати в позаурочну діяльність факультативну, гурткову та секційну роботу з оздоровчої фізичної культури. Також заклад освіти може збільшити тривалість великої перерви на 10 хвилин, щоб мати змогу проводити в цей час різні види рухової активності (флешмоби, спортивні та рухливі ігри, челенджі, руханки, квести тощо).

    Звертаємо увагу, що наказом Міністерства освіти і науки України № 1185 від 22.08.2024 надано гриф оновленій модельній навчальній програмі оновленій навчальній програмі «Фізична культура. 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (авт. Баженков Є. В., Бідний М. В., Ребрина А. А., Данільченко В. О., Коломоєць Г. А., Дутчак М. В.). Строк дії грифа модельних навчальних програм з фізичної культури для 5–6 і 7–9 класів скорочено до 31 серпня 2024 року у зв’язку з внесенням змін. 

    Модельна навчальна програма «Фізична культура» для 5–9 класів – це комплексна програма для адаптаційного циклу та базового предметного навчання, яка забезпечує наступність між початковою, базовою та профільною середньою освітами. Її реалізація має здійснюватися згідно з метою та обов’язковими результатами навчання освітньої галузі фізичної культури.

    Модельною навчальною програмою передбачено вивчення фізичної культури в адаптаційному циклі базової середньої освіти та предметне навчання фізичної культури, наступність початкової і базової середньої освіти, що проявляється насамперед у продовженні формування ключових і предметних компетентностей та наскрізних умінь, необхідних для свідомого вибору учнівством подальшого життєвого шляху та самореалізації, навчання на рівні профільної освіти або здобуття професії.

    Модельна навчальна програма побудована за модульною системою. Вона містить інваріантний (обов’язковий) та варіативний складники. До інваріантної частини належать модуль «Теоретико-методичні знання та загальна фізична підготовка», тобто підвищення функціональних можливостей організму і забезпечення гармонійного фізичного розвитку, зміст якого реалізовується впродовж кожного уроку.

    Змістове наповнення варіативного складника освітній заклад добирає самостійно із модулів, запропонованих модельною навчальною програмою.

    Практично кожен вид фізкультурно-спортивної діяльності (вид спорту) може бути представлений у вигляді варіативного модуля.

    На вибір учнів / учениць упродовж року для 5–6 класів має бути запропоновано 12–16 варіативних модулів; для 7–9 класів учні / учениці мають опанувати 8–12 варіативних модулів. Для добору варіативних модулів враховують наявність матеріально-технічної бази, регіональні традиції, кадрове забезпечення, гендерність, рівень безпеки та стан здоров’я здобувачів освіти, а також сезонність, коли заняття проходять на відкритих майданчиках чи у спортивних залах.

    Вибір варіативних модулів учнем / ученицею відбувається кожної чверті / триместру із 3–5 модулів, запропонованих освітнім закладом, після попереднього ознайомлення з їх особливостями. Для викладання протягом чверті / триместру для учнів 5–6 класів визначають 3–4 варіативні модулі; для 7–9 класів визначають 2–3, які набрали найбільшу кількість уподобань учнівства.

    З метою формування вмінь, необхідних для занять обраними варіативними модулями, на початку чверті / триместру, доцільно проводити цикл із 6–9 ознайомчих уроків з використанням одночасного або позмінного, колового методів. Доцільно на окремих ознайомчих уроках робити акцент (виокремлювати більше часу) на вивченні одного з обраних модулів. При цьому обрані учнями / ученицями варіативні модулі мають бути представлені на кожному уроці.

    Під час вивчення інваріантного модуля «Теоретико-методичні знання та загальна фізична підготовка» важливо звернути увагу на вивчення тем: «Основи волонтерської діяльності», «Цінності спорту та принципи чесної гри». Крім того, у зв’язку з переходом школи на профільне навчання одним із найважливіших напрямів у діяльності не лише класного керівника, а й кожного вчителя є проведення профорієнтаційної роботи.

    Урок фізичної культури має проводитися із дотриманням санітарно-гігієнічних, психолого-фізіологічних, дидактичних, виховних вимог, забезпечувати реалізацію принципів фізичного виховання (безперервності процесу фізичного виховання, системного чергування навантажень і відпочинку, поступового підвищення навчально-тренувальних впливів, адаптивного збалансування динаміки навантажень, циклічності побудови занять).

    Зміні підлягає традиційна методика проведення уроку, за якої діями вчителя / вчительки регламентувалося все: кількість повторень, темп, частота, амплітуда рухів, техніка виконання тощо, що не мотивує дітей до активного навчання, перешкоджає самореалізації, вияву творчості, формуванню компетентностей. Саме тому необхідно переходити до реальної індивідуалізації навчання. Цьому сприяють можливості індивідуального вибору варіативних модулів на кожному уроці, використання навчального матеріалу різного ступеня складності за змістом, самостійний вибір учнями / ученицями кількості повторень, амплітуди, темпу виконання тощо відповідно до їхніх інтересів і можливостей. Зміна методичних прийомів сприятиме формуванню компетентностей та здатностей їх застосовувати в різних життєвих ситуаціях і вимагає від вчителя / вчительки застосування відповідних педагогічних технологій використання засобів фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та ігрової діяльності.

    Обмежений час шкільного уроку потребує особливої уваги до так званого «перенесення» фізичних якостей. Ефективне наскрізне проведення фізичної підготовки спирається на застосування вправ для розвитку різних фізичних якостей на кожному уроці протягом навчального року. При цьому темп виконання, амплітуду, кількість повторень учні та учениці регламентують самостійно відповідно до свого поточного стану. Доцільним є тільки визначати час тривалості рухового завдання. Таким чином, на розвиток основних фізичних якостей має здійснюватися постійний систематичний вплив з поступовим зростанням навантаження.

    Домашні завдання для самостійного виконання фізичних вправ учні / учениці отримують на уроках фізичної культури. Вони мають бути спрямовані на формування компетентностей, підвищення рухового режиму у вільний час, досягнення рекреаційно-оздоровчого ефекту. Учні / учениці можуть узгоджувати із учителем / учителькою індивідуальну програму самостійних занять в позанавчальний  час з різних варіативних модулів чи інших, безпечних видів рухової активності.

    У разі відставання у функціональних можливостях організму і фізичному розвитку вчитель / учителька складає індивідуальну програму фізкультурно- оздоровчих занять, де вказує завдання занять, фізичні вправи, послідовність їх виконання, кількість повторень, інтервали відпочинку, засоби самоконтролю, відмітки про виконання завдання. Самостійні заняття за індивідуальною програмою можуть бути враховані під час оцінювання. 

ОЦІНЮВАННЯ

    Оцінювання має бути зорієнтованим на очікувані результати навчання, передбачені навчальною програмою, а також на оцінювання рівня сформованості компетентностей учнівства.

    Основною ланкою в системі оцінювання результатів навчання з фізичної культури є поточний контроль, який проводять систематично з метою встановлення рівнів опанування навчального матеріалу та здійснення корегування щодо застосовуваних технологій навчання. Основна функція поточного контролю – навчальна.

    Семестрове оцінювання в 5–7 класах здійснюють за результатами контролю груп загальних результатів державного стандарту базової середньої освіти, відображених у Свідоцтві досягнень відповідно до критеріїв оцінювання за освітніми галузями (додаток 2 до Рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання здобувачів освіти відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти, затверджених наказом МОН від 02.08.2024 № 1093).https://mon.gov.ua/npa/pro-zatverdzhennia-rekomendatsii-shchodo-otsiniuvannia-rezultativ-navchannia

    Оцінку за семестр ставлять за результатами поточного (формувального) оцінювання та контролю загальних результатів. Річне оцінювання здійснюють на підставі загальних оцінок результатів навчання за І та ІІ семестри.

    Оцінювання навчальних досягнень учнівства з особливими освітніми потребами здійснюють відповідно до індивідуальної програми розвитку, де зазначено труднощі функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я, що можуть впливати на ефективність застосування певних форм оцінювання.

    Вибір форм оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами здійснюють індивідуально з обов’язковим урахуванням їхніх можливостей функціонування, життєдіяльності та здоров’я.

    Під час оцінювання рівня сформованості компетентностей учнівства з особливими освітніми потребами вилучають ті складники (знання, уміння, види діяльності та інше), опанування якими є утрудненим або неможливим для учня / учениці з огляду на труднощі функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я.

    У процесі навчання об’єктом оцінювання є діяльність учня / учениці для досягнення цілей навчання. Отже, розроблення освітньої цілі є основою всіх видів оцінювання. Оцінювання може виміряти, на якому рівні досягнута ціль. Це можливо за умови, що ціль є вимірюваною. Важливим є ознайомлення учнівства з критеріями до початку виконання завдання, а також представлення критеріїв у вигляді градації – опису різних рівнів досягнення очікуваного результату. Що конкретніше сформульовані критерії, то зрозумілішою для учнів / учениць є діяльність щодо успішного виконання завдання.

    Формувальне оцінювання уможливлює відстеження вчителем / учителькою процесу просування учня / учениці до освітніх цілей, корегування освітнього процесу на ранніх етапах, а учневі / учениці – усвідомлення більш високої відповідальності за самоосвіту.

    Модельною навчальною програмою для 7–9 класів передбачене застосування практик формувального оцінювання з одночасним використанням їх результатів для поточного і підсумкового оцінювання з формувальною метою – тобто для надання й отримання зворотного зв’язку щодо успіху та рівня складності завдань, визначення подальших освітніх цілей і коригування навчання з орієнтацією на виявлені потреби учнівства, формування загальної культури оцінювання.

    Вибір форм, змісту і способів формувального оцінювання в комплексі з поточними і підсумковими формами здійснюють педагогічні працівники закладу освіти залежно від дидактичної мети.

    Формувальне оцінювання в комплексі з поточними і підсумковими формами відбувається із застосування таких основних способів: - оцінка динаміки функціонального стану та фізичного розвитку, яку визначають шляхом порівняння результатів поточного і підсумкового тестування та їх аналізу, щодо рівня досягнення поставлених цілей; - оцінка динаміки використання техніки різних фізичних вправ у повсякденній, ігровій і змагальній діяльності; - оцінка виконання освітніх завдань під час проведення уроків фізичної культури та позакласних форм фізичного виховання, участі у позакласних формах фізичного виховання, організаційної діяльності з фізичного виховання в школі, досягнення цілей для реалізації в процесі самостійних занять, створення портфоліо (творчі розробки проєктів, комплексів фізичних вправ, індивідуальної програми занять, загартування, різних форм самоконтролю), у тому числі і з використанням інформаційних технологій, технологічних гаджетів для самоконтролю і самооцінки.

    З метою визначення вихідних даних для формувального оцінювання динаміки фізичної підготовленості учнівства у вересні – жовтні можна проводити тестування рівня розвитку основних фізичних якостей, а саме: швидкість, витривалість, гнучкість, сила, спритність, координація, швидкісно-силові вправи.

    Поточне оцінювання динаміки результатів тестування функціонального стану та фізичного розвитку, на розсуд учителя / вчительки, можна здійснювати декілька разів протягом навчального року. При цьому не можна акцентувати увагу учнівства на необхідності досягнення конкретного результату «на оцінку», передбачати окремі уроки або їх частини для виконання тестів. Тестове завдання має бути включено в структуру уроку, виконуватися без додаткового психологічного тиску і зайвої уваги з боку учасників процесу і зниження моторної щільності через очікування черги на тестування. Отримані результати тестувань рівня фізичних якостей заносять до персональної порівняльної таблиці чи портфоліо учня / учениці і не можуть застосовуватися для ранжування і порівняння учнів / учениць між собою.

    Безпосередньо формувальне оцінювання освітніх досягнень учнів 5-х – 7-х класів переважно здійснює вчитель / учителька вербально.

    Організація дистанційної роботи вчителя / учительки фізичної культури в умовах воєнного стану та карантинних обмежень.

    З метою збереження життя та здоров’я учасників освітнього процесу заклади освіти змушені переходити повністю або частково на дистанційний режим роботи, що обмежує здобувачів освіти в очному спілкуванні, звичному для себе способі життя. Але найвагомішим викликом є обмеження рухової активності. Це найбільше відчуває організм дитини, який потребує постійної динаміки, впливу ультрафіолетових променів, свіжого повітря тощо. Усе це в комплексі ставить перед вчителем / учителькою фізичної культури завдання знаходити дієві шляхи у розв’язанні складних питань дистанційного навчання.

    Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: учителів, учнів та батьків.

    Основною метою організації дистанційного навчання є досягнення вмотивованого, свідомого, відповідального виконання фізичних вправ учнями. Можливості онлайн-спілкування й індивідуальна траєкторія навчання дозволяють вчительству (через тісну комунікацію з учнями) досягнути цієї мети.

    Кожен(на) учитель / учителька, стикаючись з викликом організації дистанційного навчання, має скоригувати власні календарно-тематичні плани, оптимізувати матеріал та очікувані результати, заплановані на період дистанційного навчання.

    Важливо забезпечити досягнення очікуваних результатів навчання, водночас пам’ятаючи, що деякі з них можуть бути недосяжними в нових умовах, а деякі – потребуватимуть незначної корекції, а частина – залишаться незмінними.

    Завдання вчительства – співпрацювати з усіма учасниками освітнього процесу. Учитель / учителька має розуміти мету, план виконуваних завдань, інструментарій для роботи, її обсяг та методику оцінювання виконаного.

    Рекомендуємо вчительству розпочати з планування графіка своєї роботи, визначити базові інструменти та відповідну платформу.

    Учителю / вчительці потрібно пересвідчитись, що він / вона технічно готовий(а) до праці на обраній платформі, провести пробний урок з колегами, скласти графік онлайн-зустрічей з учнями й ученицями, створити групу або спільноту з учнівством у зручному месенджері та повідомити про дату і час занять.

    Учні й учениці мають опрацьовувати навчальні матеріали для опановування відповідними компетентностями та досягнення передбачених результатів навчання й фізичного виховання, дотримуючись принципу академічної доброчесності.

    Зі свого боку, батьки зобов’язані забезпечити належні умови для навчання, сприяти виконанню дитиною завдань та досягненню передбачених результатів.

    Перед початком роботи бажано зробити онлайн-конференцію з учнями та їхніми батьками, обговорити форми співпраці та інші організаційні питання, скоординувати роботу всіх у зручному форматі.

    Найстійкішою мотивацією є внутрішня (когнітивна), тобто мотивація усвідомленої дії. У дистанційному навчанні з фізичної культури вона відіграє головну роль. Успіх учительства пролягає через формування в учнівства усвідомлення необхідності виконувати фізичні вправи в умовах дистанційного навчання. Своєю чергою, цього можна досягти тільки через індивідуальний підхід до кожного учня / учениці з урахуванням його / її мотивів, умов життя та ін.

    Діалог між учительством й учнівством є важливим у ході як письмового, так і усного онлайн-спілкування. При цьому необхідно, щоб учень / учениця отримували якісний зворотний зв’язок, адже це є додатковим стимулом і мотивацією. Під час роботи в групі або спільноті вчителю / учительці необхідно створювати для окремого учня або учениці ситуації успіху.

    Створення ситуації успіху в умовах занять фізичною культурою стає чи не найголовнішим засобом підвищення мотивації учнівства і створення дієвої взаємодії з учителем / учителькою, заснованої на довірі. Саме ефективний зворотний зв'язок дозволить дитині бачити свої успіхи і вчитися працювати над помилками. Мотивація досягнення реалізується в успішності освітньої діяльності учнівства, у прагненні до поставлених цілей і виявленні наполегливості. Учні й учениці, орієнтовані на успіх, частіше досягають своїх цілей.

    В умовах дистанційного навчання особливо важливо відзначати досягнення й успіхи учнівства, навіть невеликі.

Для додаткової мотивації можна організувати відеочеленджі (учні й учениці самостійно можуть запропонувати ідею й реалізувати челендж) та онлайн-змагання (де відбувається розподіл учнівства на групи складності, рівні підготовленості, номінації тощо). Головна мета – підвищити мотивацію займатися й надалі.

    Під час організації дистанційного навчання вчителю / вчительці необхідно врахувати:

-особистий приклад; 

- план роботи вчителя / учительки фізкультури на період карантину чи воєнного стану; 

- знання учнівством правил самостійних занять фізичними вправами; 

- правила самоконтролю під час виконання практичних завдань; 

- виконання фізичних вправ протягом дня (ранкова руханка, фізкультурні паузи під час роботи за комп’ютером, смартфоном тощо); 

- роботу з батьками щодо організації дистанційної роботи з фізичної культури; 

- виконання фізичних вправ тільки за умови гарного самопочуття, дотримуючись усіх вимог;

- урахування місця проживання учнівства (квартира, будинок, наявність власного подвір’я тощо); - використання нестандартного обладнання для занять у домашніх умовах; 

- забезпечення зворотного зв’язку з учнівством і батьками.

    Під час дії безпекових заходів ефективним буде виконання учнівством самостійних занять фізичними вправами в умовах, у яких мешкає школяр чи школярка.

    Ці заняття дають можливість розширити діапазон рухових дій, оволодіти цілим рядом рухових умінь і навичок, які не передбачені програмою з фізичного виховання.

    До основних форм самостійних занять належать:  ранкова гігієнічна гімнастика;  фізичні вправи протягом дня.  виконання елементів спеціальної фізичної підготовки варіативних модулів навчальної програми «Фізична культура».

Самостійні заняття

    Ранкова гігієнічна гімнастика є частиною розпорядку дня в ранковий час після пробудження від сну.

    У комплекс варто додавати вправи для всіх груп м'язів, вправи на гнучкість і дихальні вправи. Не рекомендовано виконувати вправи статичного характеру, зі значними обтяженнями, на витривалість (наприклад, тривалий біг до втоми).

    Під час складання комплексів та їх виконання рекомендовано фізичне навантаження на організм підвищувати поступово, з максимумом у середині чи в другій половині комплексу.

    Кожну вправу потрібно починати в повільному темпі та з невеликою амплітудою рухів з поступовим її збільшенням. Між серіями з 2–3 вправ (для силових вправ – після кожного) виконують вправи на розслаблення або повільний біг (20–30 с).

    Дозування фізичних вправ, тобто збільшення або зменшення їх інтенсивності, забезпечують зміною амплітуди рухів, прискоренням або вповільненням темпу, збільшенням або зменшенням числа повторень вправ, включенням в роботу більшого або меншого числа м'язових груп, збільшенням або скороченням пауз для відпочинку.

    Ранкову гігієнічну гімнастику можна поєднувати з самомасажем і загартовуванням організму. Відразу ж після виконання комплексу рекомендовано зробити самомасаж основних м'язових груп ніг, тулуба й рук і виконати водні процедури з урахуванням правил і принципів загартовування.

    Фізичні вправи протягом дня забезпечують попередження стомлення, сприяють підтримці працездатності тощо. Вправи виконують у перервах між заняттями з інших предметів.

    Зазвичай це прості загальнорозвивальні вправи (нахили, повороти, кругові рухи голови, кругові рухи в плечових, ліктьових суглобах тощо); ізометричні (максимальна напруга і розслаблення м'язів кистей, рук, ніг, тулуба); спеціальні для м'язів очей (рухи очей вправо-вліво, вгору-униз, кругові рухи).

Вибір кількості занять на тиждень залежить від мети самостійних занять.

    Для підтримки фізичного розвитку на досягнутому рівні досить займатися двічі на тиждень; для його підвищення – не менше ніж три рази, а для досягнення помітних результатів – 4-5 разів на тиждень і більше.

    Займатися фізичної культурою потрібно через 2–3 години після прийому їжі. Не рекомендованими є фізичні навантаження вранці натщесерце, відразу після сну, а також пізно увечері.

    Тренувальні заняття, як правило, мають комплексний характер, тобто повинні сприяти розвитку всього комплексу фізичних якостей, а також зміцненню здоров'я та підвищенню загальної працездатності організму.

    Спеціалізований характер занять вимагає індивідуального підходу та попередньої підготовки, тобто спеціального добору тренувальних засобів, навантажень, місця і часу занять, консультацій із фахівцями.

    Самостійні тренувальні заняття проводять за загальноприйнятою структурою: підготовча (розминка), основна і заключна частини.

    Під час організації самостійних занять учнівства фізичними вправами вчителю / вчительці фізичної культури рекомендуємо: 

- забезпечити відповідний рівень допомоги та підтримки самостійної роботи учнівства; 

- допомогти сформувати перелік вправ, і скласти комплекси для загального фізичного розвитку, розвитку окремих груп м’язів та основних фізичних якостей; 

- запропонувати підбір окремих вправ та комплексів вправ із використанням дрібного інвентарю: амортизатори, джгути, еспандери, гантелі та інше; 

- розробити і запропонувати учням й ученицям доступну систему моніторингу розвитку фізичних якостей.

    Під час самостійних занять фізичними вправами учнівству необхідно слідкувати за самопочуттям. У разі виникнення симптомів застудних захворювань заняття потрібно негайно припинити, повідомити про погіршення самопочуття їхнім батькам і звернутися до закладу охорони здоров’я.

Фізкультурно-оздоровча діяльність

    Наприкінці кожної чверті в освітньому закладі проводять фізкультурно- оздоровчі масові заходи (ігри, змагання, челенджі, квести, флешмоби, наприклад «Всеукраїнські шкільні ліги «Пліч-о-пліч», «Ліги здорової України», «Активні парки – локації здорової України», тощо), які охоплюють усіх учнів / учениць і спрямовані на закріплення та вдосконалення вивчених варіативних модулів. Частини фізкультурно-оздоровчих заходів можна проводити в режимі уроку з фізичної культури. Доцільно до проведення масових фізкультурно-оздоровчих заходів долучати батьків (інших членів родини) як учасників і глядачів. Фізкультурно-оздоровча діяльність учнів та учениць є важливим чинником формування їх компетентностей, підвищення мотивації до занять фізичною активністю.

    Фізкультурно-оздоровча діяльність учнівства в певному виді фізичної активності (варіативному модулі) може передбачати кілька етапів. Це дозволить сформувати зацікавленість, стійку мотивацію, сталу звичку до занять фізичною активністю.

    Під час організації фізкультурно-оздоровчої діяльності учні та учениці можуть бути залучені не лише як учасники, але і як організатори, інструктори, консультанти, сценаристи, судді, волонтери, ведучі, асистенти, хронометристи, секретарі, оператори, журналісти тощо.

    Методичні та практичні поради вчителю / вчительці фізичної культури розміщені на сайті Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» («Освітня галузь «Фізична культура»): поради, документи, досвід роботи» і доступні за покликанням: https://imzo.gov.ua/osvitnia-haluz-fizychna-kul-tura-porady-dokumenty-dosvid-roboty/

 

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОФІЛЬНОГО ТА ДОПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ПЕДАГОГАМИ ОСВІТНІХ ГАЛУЗЕЙ

Анотація:  У статті висвітлюється питання реалізації профільного та допрофільного навчання в закладах освіти педагогами освітніх галузей

Ключові слова: допрофільне навчання, профільне навчання, допрофільна підготовка, профільна підготовка, допрофільна освіта, профільна освіта.

Kewords:  pre-professional training, profile education, pre-professional training, profile training, pre-professional education, specialized education.

            Законодавче закріплення профільності старшої школи в Україні є прогресивним кроком у напрямку забезпечення її варіативності, широкої диференціації та індивідуалізації навчання, відповідності змісту освітнім запитам та інтересам учнів.

            На відміну від поглибленого, профільне навчання дозволяє учням вибрати не один-два предмети, а конкретну пріоритетну галузь для більш глибокого вивчення, планування групи, циклу, сукупності предметів на взаємодоповнювальній і підтримуючій основі, які часто забезпечують понятійним апаратом, методами й засобами вивчення один одного. Повноцінна реалізація профільного навчання, що передбачає істотні зміни у змісті навчання й формах роботи зі школярами, доцільна на старшому ступені школи (10-11-і класи).

            Допрофільна підготовка – система педагогічної, психолого-педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка допомагає визначенню учнів старших класів основної школи у вибранні ними профільних напрямів майбутнього навчання та широкої сфери наступної професійної діяльності (у тому числі у відношенні вибору профілю та конкретного місця навчання на старшому ступені школи або інших шляхів продовження освіти). Поняття «допрофільна освіта» є новим для вітчизняної педагогічної науки та практики. Уперше воно з'явилось і «набуло права» в Концепції профільного навчання у старшій школі. [1]       

            Допрофільна підготовка - це компонент профільного навчання, який здійснюється в основній школі (8–9 класи) і покликаний повною мірою забезпечувати реалізацію інтересів, нахилів і здібностей учнів шляхом відповідних змін у завданнях, змісті й організації процесу навчання. Допрофільна підготовка забезпечує наступність між основною та старшою школою, закладає інформаційні та психолого-педагогічні основи для успішного профільного навчання учня і створює передумови для життєвого і професійного самовизначення. [2]

            Згідно з Концепцією, допрофільна підготовка здійснюється у 8-9-х класах із метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Форми її реалізації - введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі.

            Основна функція курсів за вибором - профорієнтаційна. Вимоги до організації вивчення курсів: їх достатня кількість для визначення напряму профільного навчання; поступове введення за рахунок годин варіативного освітнього компонента; поділ класу на групи, однорідні за підготовленістю та інтересами учнів. Поглиблене вивчення предмета, крім розширення й поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета, розвитку відповідних здібностей та орієнтації на професійну діяльність, де й використовуються одержані знання. Поглиблене вивчення здійснюється або за спеціальними програмами та підручниками, або за модульним принципом: програма загальноосвітньої школи доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми. Допрофільна підготовка має здійснюватись також через факультативи, предметні гуртки, наукові товариства учнів, Малу академію наук, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації.

            Ефективність допрофільного навчання вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів та якостей школярів для створення однорідних за підготовленістю та інтересами мікроколективів (класів, груп).

До основних форм допрофільної підготовки необхідно віднести: поглиблене вивчення окремих навчальних предметів, курсів за вибором, у тому числі профілеорієнтаційного спрямування, факультативних курсів, створення  допрофільних груп, проведення профільної орієнтації, профільного консультування, інформаційної роботи, заняття в предметних гуртках, наукових товариствах учнів, конкурс-захист науково-дослідницьких робіт у Малій академії наук, участь у предметних олімпіадах, співбесіди в кабінетах профорієнтації та ін.

            Поглиблене вивчення окремих навчальних предметів крім розширення і поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета, розвитку відповідних здібностей і орієнтації на професійну діяльність, де використовуються одержані знання. Поглиблене вивчення здійснюється за спеціальними програмами і підручниками, або за модульним принципом - програма загальноосвітньої школи доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми.

Курси за вибором (в основній школі) – обов’язкові навчальні курси, самостійний вибір яких здійснюється учнем з двох і більше альтернатив, запропонованих школою. Курси за вибором сприяють вибору учнем його подальшого навчального профілю і розвиткові відповідних предметних компетентностей шляхом формування цінностей і ставлень, поглиблення і розширення теоретичних і прикладних знань, формування вмінь і навичок, набуття досвіду пізнавальної і творчої діяльності, розкриття й розвитку задатків і здібностей.

            Факультативні курси (в основній школі) – необов’язкові навчальні курси (предмети), що сприяють вибору учнем майбутнього навчального профілю шляхом поглибленого вивчення нормативного навчального предмета або певної галузі практичної діяльності.

            Навчальні програми курсів за вибором та факультативних курсів для основної школи можуть пропонуватися як Міністерством освіти і науки України, так і навчальними закладами після їх розгляду відповідними предметними комісіями Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України.

Допрофільна підготовка може здійснюватися в межах одного класу, для її організації також можуть створюватися групи з учнів різних класів навчального закладу або різних навчальних закладів (освітній округ, МНВК, дистанційне навчання. [2]

Технології допрофільної підготовки – це різновид освітніх технологій; сукупність способів діяльності працівників системи середньої освіти, спрямованих на надання учневі допомоги в раціональному виборі майбутнього навчального профілю, створення сприятливих умов для самовизначення і самореалізації, подальшого профільного навчання.

            Серед технологій допрофільної підготовки можна виділити такі: профільної діагностики, профільної орієнтації, профільного консультування, профільного інформування та ін.

            Профільна діагностика - встановлення і комплексне вивчення здібностей, мотивів та інтересів, навчальних досягнень і результатів допрофільної підготовки учнів, які характеризують можливості їх навчання за певним профілем. Профільна діагностика дає змогу прогнозувати  оптимальний навчальний профіль, вносити зміни в процес допрофільного навчання з метою підвищення його ефективності.

            Профільна орієнтація – спрямована на ознайомлення учнів 8 – 9 класів з навчальними профілями, сприяння йому у визначенні оптимального з них. Профільна орієнтація здійснюється на основі діагностування здібностей та можливостей учня, гарантує вибір навчального профілю з урахуванням його здібностей, потреб і бажань. Профільна орієнтація також передбачає розвиток в учня позитивного ставлення до профільного навчання.

            Профільне консультування – індивідуальна консультативна допомога учневі у виборі навчального профілю в старшій школі.

            Інформаційна робота – поширення інформації про допрофільне і профільне навчання за допомогою мережі Інтернет (сайт, оголошення та ін.), засобів масової інформації, друкованої продукції (інформаційних журналів і газет, брошур, буклетів, листівок).

            Ефективність допрофільної підготовки вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профільно-консультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів і якостей учнів для створення однорідних за підготовленістю та інтересами мікроколективів (класів, груп). [2]

В умовах профільного навчання старшокласнику треба зробити життєво важливий вибір. У той же час відомо, що дев'ятикласники мають серйозні труднощі при виборі профілю навчання у старшій школі. Дуже часто вони роблять свій вибір під впливом випадкових факторів. Наприклад, за компанію з товаришами або за радою дорослих, які переоцінюють можливості дітей. Іноді школярі попадають під вплив засобів масової інформації та суспільних стереотипів.

            Саме тому головна мета допрофільної підготовки - формування в дітей здібності робити усвідомлений вибір подальшого профілю навчання. Школярі повинні вміти об'єктивно оцінювати свої здібності до навчання за різними профілями, здійснювати вибір профілю, який співпадає зі здібностями та інтересами, бути готовими докласти зусилля для отримання якісної освіти.

            На етапі допрофільної підготовки важливо створити умови для випробування учня в різних видах навчальної діяльності, яка має здійснюватись на діагностичній основі й мати за мету не тільки виявлення професійних орієнтацій учнів, переважних схильностей у різних галузях знань, а й формування інтересів, потреб, самомотивованого, самостійного навчання як усвідомленої навчальної діяльності. Ця діяльність має знайти більш розгорнуті форми у старшій школі. На цьому етапі важливою стане своєчасна оцінка комплексу індивідуальних особливостей підлітка з точки зору його готовності до успішного навчання за певним профілем, попередження дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов'язаних зі спілкуванням у новому колективі. Важливо досягти усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання.

            Основна ідея допрофільної підготовки - створення освітнього простору, яке сприяє самовизначенню учнів середнього ланцюга школи через організацію курсів за вибором, інформаційну роботу та профільну орієнтацію. [1]

            Головні завдання допрофільної підготовки:

- розвиток широкого спектра пізнавальних і професійних інтересів, освітніх компетенцій, які забезпечують успішність у майбутній професійній діяльності;

виявлення інтересів, нахилів і здібностей учнів; формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної та професійної діяльності, орієнтованого на вибір профілю навчання у старшій школі;

- надання психолого-педагогічної допомоги при придбанні учнями уявлень про життєві, соціальні цінності, у тому числі пов'язаних із професійним становленням.

            Під час організації допрофільної підготовки учнів дев'ятих класів можна виділити кілька основних проблем:

- загальноосвітній заклад, виходячи із власних ресурсів і можливостей, вирішити задачі з організації допрофільної підготовки в повному обсязі не може, тому потрібен координатор на рівні муніципальної (регіональної) мережі;

- організація допрофільної підготовки потребує підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (з розробки програм допрофільних курсів, упровадження нових технологій, пов'язаних з їх реалізацією, забезпеченням психолого-педагогічного супроводу проектування учнями своєї освітньої траєкторії тощо);

- організація допрофільної підготовки передбачає відшліфування механізму фінансування курсів допрофільної підготовки;

- при введенні допрофільної підготовки треба визначити статус, роль, обов'язки методичної служби району (міста) з вирішення проблем уведення допрофільної підготовки та інтенсифікувати методичну роботу та роботу з підвищення професійної компетентності вчителів, працюючих у класах, де проводиться допрофільна підготовка;

при введенні допрофільної підготовки необхідне створення психологічного та інформаційного супроводу експерименту на місцевому та регіональному рівнях;

- при введенні допрофільної підготовки потребується проведення експертизи локальних актів освітніх закладів, регулюючих організацію, та проведення допрофільної підготовки на предмет їх відповідності сучасним освітнім вимогам.

            Але, з огляду на вищесказане, помилковим є твердження, що концепцію допрофільної підготовки треба планувати для реалізації за один дев'ятий клас. Це нереально з кількох причин. По-перше, уже пізно, серце та думки учня вже «зайняті»; по-друге, у сім'ї та в учня вже домінують кон'юктурні міркування; по-третє, освіта - важкий та життєво важливий процес, його треба реалізувати так, щоби потім учень усе життя отримував радість і задоволення від вибраної професії, а не мучився від того, що дуже часто змінює роботу.

            Тому треба ввести пропедевтику допрофільного навчання економіки, починаючи з п'ятого класу, на необов'язкових, добровільних умовах і тільки за бажанням дитини. Пропедевтичний етап дозволяє диференціювати основний масив учнів у відповідності до їх потреб у різних варіантах допрофільної підготовки.

            Цей процес розділити на два етапи:

 

ПЕРШИЙ ЕТАП (5-7-й КЛАСИ) - це етап формування профільних інтересів учнів. Навчання на цьому етапі повинно формувати пізнавальний інтерес і мотиви пізнання, а також сприяти свідомому вибору учнями рівня навчальної діяльності (достатній, середній, високий, творчий). На цьому етапі важливу роль відіграють різноманітні форми позакласної роботи з предметів: гуртки, турніри, конкурси, олімпіади, вечори тощо.

 

ДРУГИЙ ЕТАП (8-9-й КЛАСИ) - це етап становлення профільних намірів. Тому тут ще більшого значення набуває реалізація прикладної спрямованості шкільних предметів, різнорівневе вивчення різноманітних курсів, організація самостійної роботи учнів відповідно до їх індивідуальних нахилів. Позакласна робота повинна максимально сприяти професійній орієнтації учнів.

            Основною метою цих етапів є досягнення усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання. Якщо підсумком діяльності середньої школи будуть мотиваційна, інформаційна та практична готовність школяра до вибору, то її роботу з допрофільного навчання можна вважати успішною. [1]

            Профільне навчання в старшій школі - один із найважливіших компонентів модернізації загальної середньої освіти, одна з найбільш життєздатних освітніх реформ. У цієї ідеї, мабуть, нема опонентів, адже практико - орієнтоване навчання постало на часі. Профілізація потрібна для забезпечення індивідуальних потреб школярів, які виявляють підвищений інтерес до окремих предметів, і для професійного самовизначення, до успішної соціалізації, полегшення адаптації до самостійного життя, подолання інфантилізму підлітків, виховання відповідальності за прийняття рішень.

Сьогодні вже не виникає питання, чи потрібне профільне навчання, а актуальніше інше - навіщо воно потрібне. Чи виконує воно належним чином ту місію, яку на нього покладено, чи завжди досягає своїх цілей? Чи не перетворюється воно на квазіпрофільне? [3]

            Як свідчить досвід, найбільш вдалою є модель організації профільного навчання, за якої загальноосвітній навчальний заклад має партнерські стосунки з професійно-технічним або вищим навчальним закладом, чи, навіть, входить до його структури. [2]

Незалежно від національної специфіки, в усіх країнах профільне навчання базується на визначенні переліку навчальних предметів чи освітніх галузей, змісту, вмінь і навичок/компетентностей, необхідних для підготовки молоді до дорослого життя. Узагальнений варіант є комбінацією таких складових:

- загальноосвітні, обов’язкові для вивчення усіма учнями предмети/освітні галузі, до переліку яких найчастіше входять державна мова (мови), математика, предмети гуманітарного циклу (історія, суспільствознавство, громадянознавство), фізична культура (іноді з інтеграцією освіти про здоровий спосіб життя), ІКТ, природознавство (інтегрований предмет з елементами фізики, хімії, біології), мистецтвознавство (основи мистецтва, музики, танцю, драми) та іноземна мова. Зокрема, у Швеції загальноосвітня складова включає 8 обов’язкових навчальних предметів/освітніх галузей, на навчання яких відводиться приблизно третина всього навчального часу;

- профільні предмети, які відповідають обраному профілю/напряму навчання. Профільний предмет залишається головним компонентом змісту освіти на цьому рівні, передбачаючи поглиблене навчання предметів обраного профілю;

- предмети за вибором (загальноосвітні чи профільно-базовані), які надають учням можливість удосконалювати знання з обраної галузі шляхом вивчення поглиблених модулів з фаху або споріднених з ним. Можливим є вибір протилежних до профілю дисциплін або дисциплін загального характеру;

- міжпредметні галузі/теми/курси, орієнтовані на формування ключових компетентностей. Це – уміння вчитися, використовувати ІКТ, критично мислити, приймати рішення та розв’язувати проблеми; здобувати нові знання протягом життя; працювати в команді;

релігійна/моральна освіта (за бажанням учнів та їхніх батьків);

предмети/курси практичного спрямування, що передбачають, у тому числі, волонтерську роботу у громаді. [2]

            Як відомо, профільна школа передбачає практичну спрямованість освіти, подолання відірваності знань від реального життя, посилення прикладного аспекту знань, необхідність вивчення предмета у тісному зв'язку з потребами практики, науки і техніки, тобто вміння учнів застосовувати знання на практиці. Проте неодноразові перевірки знань засвідчують що на практиці значній частині учнів нема чого застосовувати.

            Причину цього вбачаємо не лише в недосконалих технологіях навчання, низькому фаховому рівні вчителів, лінощах учнів, а, перш за все, у структурній побудові змісту навчання. Структурування змісту сьогодні ускладнюється через великий надлишок інформації (не збагнути критерії її відбору), за значної кількості застарілих відомостей, невідповідності системи профільної освіти сучасним вимогам. Конкретний матеріал у багатьох випадках не вписується в систему знань, тому великий обсяг інформації учень не в змозі усвідомити. Це відбувається за браком фундаментальних знань у структурі змісту профільного навчання. З методологічних позицій зміст повинен мати три рівноправні компоненти: 

- фундаментальність (передачу знань), 

Гуманістичну орієнтацію (виховання), 

практичну (прикладну) спрямованість (розвиток умінь).

            Цілісність змісту досягається лише при динамічному балансі всіх складових цієї тріади. [3]

            З позицій системного підходу фундаментальність освіти характеризується цілісністю, взаємопов'язаністю, взаємодією елементів, наявністю системоутворюючих стрижнів, генералізацією знань. Цілісність знань відіграє в шкільному змісті освіти провідну роль, бо вона слугує науковою основою наступної практичної діяльності випускника. У «боротьбі» з перевантаженням учнів із змісту було «викинуто» важливі ланки, що тримали ланцюг цілісним. Це негативно позначилось на предметах природничо - математичного напрямку, знання з яких є фундаментальними. Фундаментальні - це знання стрижневі, системоутворюючі, методологічно значущі. На відміну від конкретних знань і фактів, вони змінюються порівняно повільно, «живуть» довго, і це дозволяє знанням зберігати свою значущість протягом середнього терміну трудового стажу випускника. Вироблені на їх основі вміння думати, самостійно добувати знання дозволять випускнику за необхідності змінити спеціальність або навіть професію.

            Стрижневі поняття в ряді наукових галузей практично не змінюються, тому їх називаютьінваріантними. За допомогою виділення інваріантів уникають перевантаження програм. При цьому інформаційна ємність навіть підвищується, бо засвоєння інваріантів як системоутворюючих компонентів дозволяє учням самостійно їх здобувати, до того ж, не лише ті знання, які відомі тепер, а й нові. Виділення загальних принципів і провідних понять дозволяє на них, як на стрижнях, створити скелет будь - якого предмета. Фундаментальні поняття виконують роль «упорядників» знань.

            Саме фундаментальна освіта сприяє підготовці випускників, здатних на основі здобутих знань діяти відповідно методам здобуття фундаментальних знань, самостійно знаходити і приймати відповідальні рішення в критичних, стресових ситуаціях при стиканні із складними природними чи соціальними проблемами. [3]

            Базові предмети є обов'язковими для учнів всіх профілів (інваріантна складова). Ці предмети реалізують цілі й завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки старшокласників визначаються Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти.

            Визначається 6 базових предметів (українська мова та література, іноземна мова, історія України та всесвітня історія, математика, природознавство, фізична культура), на вивчення яких виділяється по три години на тиждень у 10 та 11 класах. При побудові навчальних профілів природничого спрямування замість предмету «Природознавство» вивчаються на профільному або базовому рівні предмети природничого циклу (астрономія, біологія, географія, екологія, фізика, хімія). При побудові математичних – до трьох годин інваріантної частини додаються п’ять годин, які розподіляються між алгеброю та геометрією; при профільному вивченні української філології – вісім годин розподіляються на вивчення української мови та літератури; іноземної філології – на вивчення першої та другої іноземних мов тощо. [2]

            Деякі педагоги - практики вважають, що профілізацію навчання треба розпочинати значнораніше, ніж пропонує концепція, а саме з 1 - го класу. Дійсно, сьогодні спостерігається зниження нижньої межі періоду професійного дорослішання та підвищення верхньої межі віку вступу на ринок праці для професій, що вимагають високої кваліфікації.

            Ключовою ланкою профільного навчання є матеріально - технічне і кадрове забезпеченняпрофільних шкіл. В них повинна бути хороша та багата «начинка»: література, комп'ютери, програмні продукти, навчальна наочність, обладнання уроку, реактиви і матеріали тощо. Але теоретично продекларувати профільне навчання замало. Профільною школа не стає після зміни вивіски, в ній повинні бути кадри, що забезпечують профільне навчання, відповідна матеріальна база, яка здатна забезпечити реалізацію експериментальної частини програми (прилади, обладнання, реактиви), науково - методичне забезпечення. [3]

            На організацію та утримання таких закладів освіти потрібні інші розрахунки коштів порівняно з початковою чи основною школою. Враховуючи, що нині дисциплінарно - знаннєва і примусово - нормативна парадигма змінились особистісно - орієнтованою, то кадри для профільного навчання також мають бути особливі. Це повинні бути фахівці високого ґатунку, які слідкують за новинками літератури і методики. Адже час, в якому ми живемо, характеризується потужним інформаційним вибухом: кожне десятиліття обсяг інформації подвоюється і кожні сім років поновлюється на 50%. Зміст загальної середньої освіти, що склався в минулому столітті вже не відповідає потребам сучасного життя. Отже, теоретично вчитель профільного класу має бути ознайомлений з новою інформацією.

            Отже, учитель профільного класу повинен мати менше годинне навантаження, і зарплатня його має бути суттєво іншою. Це теоретично, а практично поки що для профільних класів беремо вчителів за Д. І. Фонвізіним «числом побільше, ціною подешевше». На сьогодні педагогів, готових до роботи у профільній школі, обмаль (на думку самих учителів - 28%), якщо не брати до уваги вчителів декількох навчальних закладів, досвід яких з профільного навчання вивчається як перспективний. Ситуація ускладнюється тим, що на практиці підготовку таких спеціалістів ще не розпочав жоден педагогічний навчальний заклад. Більш того, питання про включення до навчальних планів педагогічних вищих навчальних закладів до переліку спеціальностей спеціальності «педагогпрофільної школи» навіть не ініціюється. Система післядипломної освіти також не може швидко зняти проблему перепідготовки кадрів з профільного навчання. Мабуть, тому, що до такого педагога висуваються високі вимоги: він повинен бути не просто спеціалістом високого рівня, що відповідає профілю і спеціалізації своєї діяльності, володіти технікою експерименту, але й вільно орієнтуватись у педагогічних та психологічних проблемах, додержуватись варіативності змісту освіти, вміти проектувати індивідуальні освітні траєкторії учнів, формувати компетенції, необхідні для продовження освіти у відповідній сфері майбутньої професійної діяльності, володіти здатністю і готовністю вводити в освітній процес інтерактивні, діяльнісні компоненти, включати проектно - дослідницькі та комунікативні методи, мати розвинений інтерес до інноваційних процесів у педагогіці, загалом творчий підхід до розв'язання завдань.  [3]

            Окрім зазначеного, необхідною умовою ефективного профілювання старшої школи є забезпечення науково - методичного супроводу освітнього процесу в ній. Натомість навіть підручників майже з усіх предметів для профільних класів ще немає. На їх створення зазвичай потрібно 5 - 7 років Отже, на практиці вчителі мусять або існуючі підручники пристосовувати до профільних курсів, або подавати учням інформацію, якої нема в чинних підручниках. Це непомірно ускладнює процес переходу на профільне навчання, адже підручник - основна навчальна книга учнів. І хоча підручник- не єдине джерело інформації, проте, по - перше, основне, а, по - друге, на пошуки додаткової інформації потрібен час. Відповідно ґрунтовних методичних розробок щодо викладання профільних предметів також немає, є лише статті, які стосуються методики вивчення окремих тем. [3]

            А між тим, у профільних класах починають застосовуватись нові, частково «вузівські» технології з метою безадаптаційного переходу до форм навчання, що застосовуються у ВНЗ. При вивченні профільних предметів у профільних школах частіше, ніж у непрофільних, використовуються лекції і семінари, як основна частина організаційної структури школи. Ускладнення змісту профільних предметів ставить вчителя перед необхідністю застосування лекції. А в режимі семінару школярі оволодівають прийомами полілогу, діалогу, правилами ведення дискусії тощо. Окрім класичної лекції і семінару, є чимало споріднених форм: конференції, ділові ігри, захист проектів. Способи навчання в сучасній профільній школі наближаються до дослідницьких методів здобуття знань. У профільних класах все частіше застосовуються науково  практичні експедиції (етнографічні, геологічні тощо), навчання за індивідуальними проблемно - пізнавальними програмами (хоча й незрозуміло, якоплачувати вчителю таку індивідуалізацію) для особливо вмотивованих та обдарованих учнів.Дослідницькі завдання привабливі для молоді тим, що дозволяють оволодівати методами розв'язання наукових завдань, розвивають самостійність. А орієнтація на самостійність передбачає розвиток в учнів рефлексії. Рефлексія - це не згадування головного з навчального матеріалу чи формулювання висновків, а осмислення способів діяльності, виділення її змістових особливостей. Форми освітньої рефлексії можуть бути різні: усне обговорення, письмове анкетування, графічне зображення змін, аналіз труднощів. Проте на практиці нові технології застосовує лише частина вчителів профільних класів, більшість працює за традиційними методиками.

            У процесі розробки теоретичних основ профілізації і в подальшому складанні типових навчальних планів для профільних класів не врахована можливість безболісного переходу учня відодного профілю до іншого в тих випадках, коли учень зрозумів, що зробив неправильний вибір.Інваріантне ядро є у програмах усіх профілів, але спостерігаєтьсятенденція до його скорочення, та й ставлення до непрофільних предметів зверхнє. Перехід учня з одного профілю до іншого виявляється практично неможливим. То чи потрібна така профілізація?

            Профільну освіту мають одержувати ті і тільки ті учні, які наприкінці 9 - го класу визначились із профільним і професійним вибором, але ні в якому разі не за рахунок зниження якості навчання, щоб не знизити загальнокультурний рівень випускника. Отже, скорочувати іваріант - не ядро змісту освіти не можна. Документ, що підтверджує середню освіту повинен надавати можливість конкурсного вступу до будь - якого ВНЗ, а от обсяг знань у випускників шкіл різних профілів - різний. Учень не повинен страждати за неправильний вибір, тим більше, що в помилковому виборі буває провина не учня, а школи з причини поганої допрофільної підготовки. Вищі ж навчальні заклади надають перевагу випускникам «свого» профілю.

            Таким чином, профільне навчання в Україні - незворотний процес, необхідність його визнано у всьому світі. Адже сенс життя кожної людини полягає у найбільш повній життєвій самореалізації, що має принести користь суспільству і самій людині. Проблема в ідеї профільного навчання полягає у неузгодженості теоретичних пошуків і реалій сьогоденної освітньої парадигми. Ми плануємо чудові реформи, а одержуємо результати навіть гірші, ніж «як завжди». Образно кажучи, на папері в проекті у нас автомобіль, а після збирання деталей - ґринджоли. Сьогодні профільне навчання зависло між проголошеними цілями і реаліями практики. Для виходу із цієї ситуації необхідно узгодження дій науковців (більше прогресивності і гнучкості) та вчителів - практиків (старанність і досвід). [3]

            Отже, сьогодні для прийняття рішення про вибір профілю навчання доцільно: а) здійснити діагностично - прогностичний підхід (передпрофільна підготовка), який включає вивчення професійних нахилів учнів та ознайомлення з галузями професійної діяльності (в тому числі за рахунок екскурсій на виробництва) з урахуванням ринку праці; б) з'ясувати можливості навчального закладу для реалізації певного профілю;

в) проанкетувати учнів і батьків з приводу вибору певного профілю;

г) прийняти рішення учням та батькам щодо вибору профілю.

            Отже, на сьогодні для ефективного і прискореного просування школи шляхом реалізації профільного навчання необхідно в першу чергу: а) створити методичні рекомендації для складання спецкурсів, зібрати при обласних інститутах підвищення кваліфікації педагогічних працівників банк кращих розробок спецкурсів на електронному і паперовому носіях, навчальних посібників, робочих зошитів, практикумів чи практичних робіт; б) створити і видати курс «Природознавство» для класів гуманітарного профілю; в) активізувати роботу з підвищення кваліфікації вчителів профільних предметів; г) пропагувати перспективний досвід з профільного навчання (за результатами роботи експериментальних шкіл) і поступово впроваджувати його в практику роботи профільних класів різних закладів освіти. [3]

 Джерело:

Реалізація профільного та допрофільного навчання в закладах освіти педагогами освітніх галузей // Електротнний  ресурс.

https://naurok.com.ua/realizaciya-profilnogo-ta-doprofilnogo-navchannya-v-zakladah-osviti-pedagogami-osvitnih-galuzey-2175.html

Фізичне виховання в умовах профільного навчання.

Навчальна програма для закладів загальної середньої освіти «Фізична культура в 10-11 класах. Профільний рівень», затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 03 серпня 2022 року № 698, визначає метою предмета «Фізична культура» ознайомлення учнів з основними формами професійної діяльності фахівців фізичного виховання (вчителя фізичної культури, тренера або інструктора з виду спорту), оволодіння ними первинними методами і формами педагогічної діяльності, формування фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я старшокласників, фізичної культури особистості, оволодіння знаннями з основ теорії і методики фізичного виховання, вміннями та навичками самостійних і групових занять фізкультурно-спортивної й оздоровчо-корегувальної спрямованості, а також забезпечення можливостей для рівного доступу школярів до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки з фізичного виховання.

Проєкт Державного стандарту профільної освіти формулює завдання фізичного виховання у профільних класах спортивного напряму, як поєднання реалізації загальнорозвиваючих завдань із завданнями спрямованого й спеціального виховання, тобто розширення компетентністного потенціалу здобувачів освіти до вміння:

• застосовувати доречні мовленнєві стратегії відповідно до мети спілкування під час занять фізичною культурою і спортом;

• популяризації рідної мови і національних традицій з фізичної культури і спорту;

• моделювати ситуації із застосуванням математичного апарату в процесі занять руховою активністю, в тому числі для аналізу і використання даних різноманітних технічних засобів про стан і ступінь навантаження організму;

• застосовувати інноваційно-оздоровчі технології для покращення фізичного стану, розвивати ідеї та можливості для створення оздоровчих технологій (систем), досліджувати та експериментувати з інноваційними підходами у фізичному вихованні;

• пристосовуватися до умов навколишнього середовища під час виконання фізичних вправ, використовувати екологічні основи природокористування, дотримуватись правил поведінки на природі у процесі занять фізичною культурою і спортом;

• співпрацювати із командою, приймати спільні рішення, дотримуватися демократичних принципів та уникати дискримінаційних вчинків під час колективних занять фізичною культурою і спортом;

• ефективно співпрацювати з іншими особами під час занять фізичною культурою і спортом, спілкуватися в різних ситуаціях, залагоджувати конфлікти, дотримуватися правил чесної гри, вміти організовувати гру, заняття чи інші види командної рухової діяльності.

Сутністю профільного навчання за спортивним напрямом виступає поглиблене вивчення конкретного виду спорту в закладі освіти, що орієнтує організацію навчального процесу на залучення старшокласників до  ознайомлення з основними формами фахової діяльності учителя фізичної культури або тренера з виду спорту, обраного в школі як профільного та підвищення спортивної майстерності в обраному виді фізкультурно-оздоровчої або спортивної діяльності.  Це має сприяти розвитку в старшокласників індивідуальних професійних здібностей і розширенню їхніх уявлень про специфіку фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності, навчає школярів мислити на професійному рівні вчителя фізичної культури або тренера з обраного виду спорту.

Але в практичній діяльності головна проблема полягає в тому, що в змісті занять предмета «Фізична культура» педагогами виділяється, насамперед, оздоровча та спортивно-тренувальна спрямованість. При цьому освітня складова, як основа навчального предмета, переважно випадає з поля зору фахівців, незважаючи на те, що саме вона складає основу змісту будь-якої дисципліни. В результаті не реалізується глибинна сутність фізичного виховання особистості. Виникає розрив між фізичним розвитком та загальною культурою здобувача освіти, що значно знижує потенційні виховні й загальноосвітні можливості предмета «Фізична культура». А також обмежує роль фізичного вихованняу розв’язанні проблем здоров’язбереження, виховання та формування компетентністного потенціалу молоді.

Слід зауважити, що основним акцентом у змісті профільного навчання має бути загальноосвітня підготовка учнів і на її фоні – спеціалізована поглиблена підготовка до майбутньої професійної діяльності у сфері спорту чи фізичної культури.

За даними низки досліджень, нагальною в сучасній загальноосвітній школі є профілізація освіти, за спортивним напрямом у контексті європейського вибору держави – це впровадження в навчальні програми таких розділів варіативної складової та спецкурсів для учнів старших класів, які б враховували сучасний соціально-економічний стан держави й тенденції розвитку олімпійського та професійного спорту.

Одним з доступних видів спорту, який активно розвивається в закладах загальної середньої освіти став бадмінтон.  Прикладом складової профільного навчання може стати курс Всесвітньої федерації бадмінтону «Shuttle Time Youth Leadership Workshop». Цей курс розроблений, щоб дати 16-18-річним школярам можливість отримати досвід лідерства у спорті через програму навчання тренерів і керівників спортивних гуртків із бадмінтону Shuttle Time. Метою курсу  «Shuttle Time Youth Leadership Workshop» є формування необхідних компетенцій та забезпечення інформаційної підтримки, необхідних для організації і проведення доступних, безпечних, розвиваючих та інклюзивних уроків бадмінтону в початкових групах здобувачів освіти. Формат курсу молодіжного лідерства Shuttle Time розбитий на серію гнучких і простих у проведенні модулів. Організація занять курсу є доступною для проведення в урочній чи позаурочній формі занять учнів старших класів на базі закладів загальної середньої освіти під керівництвом учителів, які пройшли навчання за програмою Shuttle Time. Цілі курсу цілком відповідають вимогам проєку Державного стандарту профільної середньої освіти і навчальної програми для закладів загальної середньої освіти «Фізична культура в 10-11 класах. Профільний рівень».

 

Висновки.

 

Організація профільного навчання старшокласників в загальноосвітніх навчальних закладах буде ефективною за умов:

- пошуку можливостей оновлення спортивно-матеріальної бази шкіл, спроможної забезпечити реалізацію завдань спортивного профілю;

-постійної профорієнтаційної роботи з учнями старших класів із метою підвищення мотивації до здобуття спеціальної фізкультурної освіти;

- Забезпечення необхідної освітньої складової під час занять з фізичної культури;

 

Джерела:

 

1. https://shuttletime.bwfbadminton.com/youth-leadership-workshop

2. https://www.sport.vnu.edu.ua/index.php/sport/article/view/131/110

3. https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-10-11-klas/2022/08/15/navchalna.programa-2022.fizichna-kultura-10-11-profil.pdf

4. http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/7600/1/Leschenko.pdf

5. https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2012/FViS-2012-1/048-53.pdf